Правила транслітерації з української на англійську: офіційні норми та історія змін

Транслітерація — це процес передачі тексту, записаного за допомогою одного алфавіту, літерами іншої писемності.

У сучасних умовах глобалізації та інтеграції України у світову спільноту питання коректного відтворення українських власних назв латиницею набуває особливого значення. 

Правильне оформлення прізвищ, імен, географічних назв, адрес і даних документів є необхідною умовою для забезпечення їх офіційного використання як на державному, так і на міжнародному рівнях.

Основні принципи транслітерації

Процес транслітерації ґрунтується на взаємно однозначній відповідності між літерами українського алфавіту та їх латинськими аналогами. Суть даної процедури полягає в тому, щоб кожна літера кирилиці передавалась відповідним символом латиниці за принципом точного відтворення. До ключових принципів належать:

• Системність і однозначність. Кожна літера має мати сталу латинську відповідність, що не змінюється залежно від позиції у слові.
• Зворотність. Можливість відновлення оригінального тексту за транслітерованим зразком.
• Відсутність використання діакритичних знаків. Стандарт передбачає застосування лише символів ASCII, що забезпечує сумісність із міжнародними інформаційними системами.
• Норми чинного українського правопису. Транслітерація має відповідати офіційним мовним нормам, що затверджені державними органами.

Офіційний стандарт транслітерації

Офіційні правила транслітерації українського алфавіту латиницею регламентуються Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 55. За цим документом здійснюється відтворення кожної літери українського слова латиницею, причому таблиця відповідності кириличних літер і латинських символів стала єдиною для всіх державних документів, географічних карт, паспортів та іншої офіційної документації.

Цей стандарт дозволяє уникнути плутанини при записі власних імен, назв населених пунктів та інших важливих даних, адже раніше у різних сферах використовувалися різні системи транслітерації. Впровадження єдиного стандарту сприяє створенню єдиної системи написання українських назв латиницею як в Україні, так і за її межами.

Офіційний документ доступний за посиланням:

Постанова Кабінету Міністрів України №55 від 27.01.2010

Історія змін правил транслітерації

До 2010 року

До прийняття постанови від 27 січня 2010 року в Україні існувало кілька систем транслітерації. Раніше власні назви часто передавалися за правилами орфографії іншомовних систем або відповідно до традиційних (іноді навіть російських) норм. Це призводило до неоднозначності написання, зокрема при оформленні паспортів та інших офіційних документів. Різні установи та сфери застосовували власні підходи, що створювало адміністративні труднощі та правові колізії.

Впровадження єдиного стандарту у 2010 році

З метою уніфікації та стандартизації процесу транслітерації Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 55 від 27 січня 2010 року, яка затвердила таблицю відповідності кириличних літер латинським символам. Цей крок дозволив встановити єдину систему, яку використовують при оформленні закордонних паспортів, документів, картографічних матеріалів, вивісок та інших офіційних матеріалів.

Основні риси нової системи включають:

• Використання англійського правопису як бази для транслітерації.
• Відсутність передачі м’якого знака та апострофа латиницею, що запобігає неоднозначності.
• Єдиний підхід до транслітерації незалежно від типу документа, що дозволяє уникнути розбіжностей у записі власних імен та географічних назв.

Ці норми стали основою для подальшої роботи з транслітерацією як всередині країни, так і на міжнародній арені, що підтверджено рішеннями міжнародних організацій, зокрема ООН та комітетами з географічних назв.

Подальші оновлення та сучасний стан

Після 2010 року система транслітерації зазнала деяких уточнень та адаптацій. У 2016 році була оприлюднена редакція Постанови, яка враховувала практичні зауваження від користувачів та окремих сфер застосування. Крім того, сучасний розвиток інформаційних технологій вимагав безперебійної інтеграції даних із міжнародними базами, що ще більше підкреслило необхідність єдиної системи.

Сучасний етап стандартизації транслітерації підтримується як державними органами, так і міжнародними структурами. Наприклад, українська система транслітерації була схвалена на сесії Групи експертів ООН з географічних назв (UNGEGN) та впроваджена в системах BGN/PCGN. Таке міжнародне визнання гарантує, що географічні назви та власні імена, записані згідно з українським стандартом, не будуть спотворені при використанні в міжнародних документах.

Окрім Постанови КабМіну №55, важливим документом є також Державний стандарт ДСТУ 9112:2021 «Кирилично-латинична транслітерація і латинично-кирилична ретранслітерація українських текстів. Правила написання», який був затверджений 1 квітня 2022 року. Він встановлює дві системи транслітерації (системи А та Б), що дозволяють врахувати специфіку передачі деяких букв та їх позиційне відтворення. Цей стандарт розроблено у відповідності до модифікованої версії ISO 9:1995 та спрямовано на подальшу інтеграцію української латиниці в міжнародну інформаційну систему.

Практичне застосування та значення стандарту

Єдина система транслітерації має важливе значення для забезпечення:

• Єдності документів. Закордонні паспорти, ID-картки, офіційні свідоцтва та інші документи мають містити однакове написання імені та прізвища незалежно від того, хто їх видає. Це сприяє зменшенню адміністративних помилок та забезпечує юридичну певність.
• Географічної коректності. При створенні карт, вивісок та публікацій використання єдиних норм транслітерації забезпечує точне відтворення назв населених пунктів та інших географічних об’єктів.
• Міжнародній комунікації. Оскільки українські назви стають офіційно визнаними у міжнародних базах даних, їх правильне транслітерування сприяє коректному використанню у документах іноземних держав, на міжнародних конференціях та у наукових публікаціях.

Відповідальність за дотримання норм транслітерації покладається як на державні органи, так і на окремих представників різних сфер діяльності, що безпосередньо працюють із документами та інформаційними системами.

Одже, запровадження єдиного стандарту транслітерації з української на англійську стало важливим кроком для забезпечення прозорості, однозначності та міжнародної сумісності української документації. Офіційна Постанова Кабінету Міністрів №55 від 27 січня 2010 року заклала основу, яка була подальше вдосконалена з урахуванням практичних зауважень користувачів та вимог сучасних інформаційних технологій. Також введення ДСТУ 9112:2021 сприяє подальшій інтеграції української латиниці в міжнародну інформаційну систему та гарантує, що транслітеровані назви будуть однаковими у всіх сферах застосування.

Дотримання офіційних правил транслітерації є запорукою правильного представлення української ідентичності на світовій арені, а також запобігання юридичних і адміністративних непорозумінь. Саме тому всі установи, які займаються оформленням документів, картографічною продукцією та публікаціями, повинні використовувати затверджені норми, а громадяни — перевіряти відповідність своїх документів цим стандартам.

Підготовано курсами англійської https://www.english.kh.ua