Чому Дональд Трамп у висловлюванні «They are eating the dogs, they are eating the cats, they are eating the pets» використовує артикль з множиною?

Висловлювання Трампа «They are eating the dogs, they are eating the cats, they are eating the pets» привертає увагу через використання означеного артикля the перед іменниками у множині.

Що є нетиповим для стандартного вживання англійської мови в подібних контекстах. 

Однак, якщо розглянути це глибше, стає зрозуміло, що така побудова фрази має свої причини, які пов’язані як із особливостями мовлення Трампа, так і з його політичним стилем, що межує з популізмом і навіть епатажем.

Особливості використання артиклів в англійській мові

Перш ніж аналізувати вислів Трампа, варто коротко розглянути правила використання артиклів в англійській мові. Означений артикль the використовується для позначення конкретних об'єктів або осіб, які вже відомі слухачу або згадувалися раніше. У випадках, коли мова йде про невизначену кількість або про об’єкти в загальному сенсі, зазвичай використовуються неозначені артиклі (a, an) або артикль не вживається взагалі.

Наприклад:

• They are eating cats and dogs – загальне твердження, без вказівки на конкретних тварин.

• They are eating the cats and the dogs – вказівка на конкретних котів і собак, відомих із контексту або зрозумілих слухачеві.

Вислів Трампа в цьому контексті виглядає дивно, адже артикль the перед іменниками у множині створює враження, що мова йде про конкретних собак, котів і домашніх тварин. Чому ж він використовує таку конструкцію?

Стиль мовлення Дональда Трампа: простота, повторення і емоційність

Один із ключових аспектів мовлення Дональда Трампа – це прагнення до простоти та зрозумілості для широкої аудиторії. Його стиль характеризується короткими реченнями, частими повтореннями й емоційними акцентами. Трамп часто використовує такі прийоми, щоб підсилити драматизм своїх висловлювань і зробити їх більш запам’ятовуваними.

1. Повторення як інструмент впливу
   У висловлюванні «They are eating the dogs, they are eating the cats, they are eating the pets» чітко простежується прийом повторення. Замість того щоб сказати просте «They are eating dogs, cats, and pets», він свідомо повторює конструкцію «They are eating the...» тричі. Це робить фразу більш ритмічною і наголошує на кожному елементі окремо, створюючи відчуття наростання загрози.

2. Конкретизація для емоційного ефекту
   Використання означеного артикля the додає фразі конкретності. Таке вживання може підсвідомо викликати в слухача образи конкретних собак, котів і домашніх улюбленців, що належать, можливо, навіть самим слухачам. Це підсилює емоційну реакцію, адже замість абстрактних тварин уявляються особисто знайомі чи навіть власні улюбленці.

3. Маніпуляція страхом і занепокоєнням
   Такі прийоми добре вписуються у риторику Трампа, який часто використовує тактику нагнітання страху і тривоги для мобілізації своєї аудиторії. Наголошуючи на тому, що «вони» (ймовірно, маючи на увазі певну соціальну чи етнічну групу) їдять «the dogs, the cats, the pets», він підсвідомо стимулює почуття загрози й обурення серед своїх прихильників.

Популізм Трампа як стратегія комунікації

Трамп є класичним прикладом популіста, який використовує емоційно заряджену риторику для залучення уваги і підтримки мас. Його висловлювання часто побудовані на спрощених, але ефективних меседжах, які апелюють до емоцій, а не до логіки.

1. «Ми проти них»
   Одним із ключових принципів популізму є створення чіткої дихотомії між «простими людьми» та «елітами» або «зовнішніми загрозами». У цьому випадку «вони», хто їсть собак, котів і домашніх тварин, символізують загрозу традиційним американським цінностям і способу життя. Такі висловлювання допомагають Трампу позиціонувати себе як захисника «звичайних людей» від небезпечного «іншого».

2. Гіперболізація і сенсаційність
   Трамп часто вдається до перебільшень і сенсаційних заяв, щоб привернути увагу ЗМІ та громадськості. Вислів про те, що «вони» їдять не лише собак і котів, а й домашніх тварин загалом, є прикладом такої гіперболізації. Це створює шоковий ефект, який легко розповсюджується у медіа і соціальних мережах.

3. Спрощення складних питань
   Замість того щоб аналізувати складні соціальні чи економічні проблеми, Трамп подає їх у простій і зрозумілій формі. Це дозволяє йому уникати складних дискусій і водночас залишатися у центрі уваги.

Межа між популізмом і божевіллям

Багато критиків Трампа вважають, що його риторика часом переходить межу здорового глузду. Його гучні заяви, спрощення складних тем і епатажні виступи можуть створювати враження хаотичності або навіть абсурдності.

1. Свідоме порушення мовних норм
   Використання артикля the у висловлюванні про тварин можна розглядати як свідоме порушення мовних норм для створення ефекту абсурду. Така нестандартна мова змушує слухачів зупинитися і задуматися над тим, що саме він хоче сказати, тим самим привертаючи додаткову увагу.

2. Епатаж як політичний інструмент
   Трамп не боїться виглядати ексцентрично або навіть «божевільно». Це частина його стратегії – бути непередбачуваним і таким, що виходить за межі традиційної політичної поведінки. Для багатьох його прихильників це є свідченням його «чесності» і «прямоти», навіть якщо його висловлювання здаються абсурдними.

3. Медіа-ефект і постправда
   В епоху постправди важливо не те, наскільки висловлювання відповідають реальності, а те, як вони впливають на аудиторію. Трамп майстерно використовує цей принцип, формуючи інформаційний простір таким чином, щоб підтримувати свою популярність і домінувати в медіа-ландшафті. Його шокуючі заяви обговорюють усі, незалежно від їхньої достовірності, що дозволяє йому бути у центрі уваги.

Висновок

Висловлювання «They are eating the dogs, they are eating the cats, they are eating the pets» є яскравим прикладом поєднання мовних особливостей Трампа, його популістської риторики та епатажного стилю. Використання означеного артикля the перед іменниками у множині створює відчуття конкретності, що підсилює емоційний вплив фрази на слухачів. Це не лише лінгвістичний феномен, а й частина ширшої стратегії Трампа, спрямованої на маніпуляцію емоціями, створення інформаційних сенсацій і підтримку своєї політичної ваги через постійне перебування в центрі інформаційного поля. Його підхід до комунікації демонструє, як мова може бути використана як інструмент для досягнення політичних цілей, навіть якщо це межує з абсурдом чи божевіллям.