Проблеми адаптації дитини у прийοмній сім’ї

У статті розкрито проблеми адаптації дитини у прийοмній сім’ї

На сьогодні соціальними службами України активно використовуються різноманітні програми підготовки та супроводу прийомних батьків. У зміст навчання прийомних батьків включається питання юридичного характеру, розкриваються психологічні особливості розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків, включаються питання юридичного характеру, розкриваються психологічні особливості розвитку дітей. Для прийомних батьків проводяться тренінги, які дозволяють знаходити найоптимальніші шляхи вирішення кризових та проблемних ситуацій. Прийомні батьки з готовністю беруть участь в індивідуальних консультаціях та обміні досвідом.

Проте, знання, отримані прийомними батьками на короткотермінових курсах або окремих заняттях не можуть сформувати їхню достатню професійну компетентність. З приводу цього актуальними стають проблеми, пов’язані з інтеграцією дитини-сироти у прийомну сім’ю, подальшим її супроводом та професіоналізацією прийомних батьків.  Від того, як будуть вирішуватися ці проблеми, залежить адаптація та майбутнє життя дітей, які виховуються у ПС.

Практично всі проблеми виникають на етапі адаптації дитини до умов нової сім’ї. Адаптація – це пристосування організмів до нових умов існування; пристосування індивіда до норм нової соціальної групи.

Серед складнощів адаптації дітей-сиріт до умов прийомної сім’ї, український дослідник Г. М. Бевз [1, с. 32-33] відносить наступні моменти:

• дитина вже має власний стиль поведінки, свої погляди та цінності;
• ПС має сформовані цінності, норми та визначені правила поведінки;
• не дуже позитивне ставлення соціального оточення до ПС.

Учений Л. Ц. Ваховський схиляється до думки, що виховання дитини, особливо прийомної, не буває безпроблемним. Дослідження особливостей батьківської позиції у ПС відзначають неадекватну оцінку прийомними батьками поведінки дитини [2, с. 123-124]. Образ дитини досить грубо оцінюється за рахунок батьківського страху, щодо наявності у дитини неблагополучного генофонду. Під впливом цього страху батьки фіксують будь-які риси неправильної поведінки, вважаючи їх проявами хворобами.

Н. М. Комарова та І. В. Пєша звертають увагу на такі негативні явища у прийомних сім’ях, як: батьківське домінування, підвищений контроль, підозріливість, неповне прийняття дитини [3].

Прийомним батькам треба розуміти, що кровні діти з’являються дуже плавно і максимально нетравматично: вагітність матері повільно готує всю сім’ю, тому народження дитини майже не вибивається із нормального ходу подій. Коли ж приходить нова особистість, що по-своєму сформувалася, виникає диссонанс, що чутливо б’є по всіх членах прийомної сім’ї.

Все життя сироти, до прийняття її у ПС, протікало в одному ритмі: їжа, туалет, сон, прогулянки за розкладом, друзі, звички. Після переїзду прийомна дитина потрапляє в абсолютно нове середовище: нова домівка, нові дорослі поруч з нею, можливо ще й інші діти, нові правила життя.

Першим здивуванням прийомних батьків може бути те, що рівень соціально-побутової (відсутність навичок проживання у сімейному середовищі; відсутність досвіду елементарних навичок самообслуговування; невміння вмиватися та одягатися; приготувати їжу; незнання як ходити до магазину за продуктами; не має досвіду купувати одяг та предмети побуту разом з батьками; незнання звідки у них беруться ті чи інші речі) та шкільної підготовки дітей не завжди відповідає рівню підготовки власних дітей.

Також після влаштування до сім’ї перед батьками та дитиною стоїть основне завдання – сформувати емоційно близькі та довірливі стосунки (прихільність), стати не лише однією сім’єю фізично, а й відчути себе безпечно поряд один з одним.

Період адаптації дитини у новій ПС може протікати як швидко так і дуже повільно. У перший місяць, його ще називають «медовим», все відбувається прекрасно. Але потім починаються проблеми у відносинах між прийомними батьками та прийомними дітьми, між рідними та прийомними дітьми, так і між прийомними дітьми та іншими членами нової родини.

Начальник відділу організації навчальних заходів для сімейних форм виховання ЦСС м. Запоріжжя Ю. Ю. Макущенко [4], наголошує на тому, що адаптація прийомної дитини у новій прийомній родині відбувається по-різному; залежить від віку дитини, рис її характеру, досвіду попереднього життя; включає три стадії, а саме: «Знайомство» або «Медовий місяць», «Повернення в минуле» або «Регресію», «Успішне подолання труднощів другого періоду та завершення періоду адаптації».

Отже можна сказати, що поява «чужої» дитини – це серйозне випробування для усієї сім’ї. Коли з’являється новий член родини, порушується сімейна рівновага, яка часто буває досить крихкою. Приблизно через місяць можуть наростати негативні емоції, пов’язані зі збільшенням обсягу домашньої роботи, затратою додаткових сил, енергії, часу, виникненням непередбачуваних ситуацій, які впливають на налагоджений побут сім’ї. Через 3-5 місяців багато батьків починають відчувати себе більш впевнено і комфортно, позитивно оцінюють свій досвід і визначають ситуацію в родині як достатньо хорошу, їм вдається знайти свої власні способи довірливого спілкування з прийомною дитиною.

Так, підсумовуючи, зазначимо, що враховуючи те, що важливим етапом у житті сім’ї є саме перший рік від влаштування дитини, то родина потребує посиленої підтримки соціального супроводу спеціалістами ССД та ЦСС. Звичайно, наявність вищезазначених криз, проблем та неприємних ситуацій у життєдіяльності сучасної ПС не вичерпуються. Тому соціальний супровід є важливим фактором успішного функціонування цього інституту виховання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування.

Література:

1. Бевз Г. М. Прийомна сім’я : методика створення і соціального супроводу. Київ : Центр стратегічної підтримки, 2003. 267 с.

2. Соціально-правовий захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у діяльності соціальних служб / за ред. Л. Ц. Ваховського. Луганськ : Елтон-2, 2011. 144 с.

3. Комарова Н. М. Посібник для соціальних працівників щодо підготовки та соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу / Н. М. Комарова, І. В. Пєша. Київ : Держсоцслужба, 2006. 118 с.

4. Макущенко Ю. Технологія попередньої роботи з кандидатами, які виявили бажання взяти на виховання дитину-сироту, або дитину, позбавлену батьківського піклування. URL: http://цсс.zp.ua (дата звернення:10.2024).