Правові засади створення та функціонування прийοмних сімей

У статті визначено правові засади створення та функціонування прийοмних сімей.

Кожній дитині потрібно надати можливість повністю реалізувати свій потенціал.

Для неї слід забезпечити: максимально можливий рівень фізичного та психічного здоров’я, доступ до отримання якісної освіти, безпечне життя та захист від заподіяння шкоди, позитивні емоційні переживання, відчуття того, що її люблять та цінують, розвиток навичок догляду за собою й вирішення повсякденних проблем, позитивне уявлення про себе саму, формування самоідентичності, розвиток навичок міжособистісного спілкування і впевненості у різних ситуаціях суспільної взаємодії.

Тільки сім’я здатна забезпечити задоволення основних потреб дитини, надати стимули для її подальшого розвитку, створити стабільну атмосферу.

Соціальний інститут сім’ї відіграє особливу роль у становленні особистості. Саме сім’я є тим соціальним утворенням, де закладаються основи виховання та соціалізації індивіда.

В нашому дослідженні мова піде про прийомні сім’ї, які є невід’ємною складовою інституту сім’ї.

Щодо дітей, які за певних сімейних обставин залишилися без батьківського піклування, то обов’язок забезпечення їхнього розвитку та виховання бере на себе держава.

Першочерговим завданням, яке ставить перед собою держава щодо влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є розвиток нових ефективних соціальних інститутів виховання таких дітей: дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей. Уперше завдання з утворення та поширення в Україні прийомних сімей було визначено в Національній програмі «Діти України», в інших державних програмах та заходах, спрямованих на вирішення проблем соціального сирітства в Україні.

Прийомна сім’я – це форма виховання дітей, які залишилися без піклування батьків, що є особливим соціальним інститутом суспільства, яка ґрунтується на договорі про передачу дитини (дітей) на виховання в сім’ю на умовах, встановлених законом та договором; наділена законом, певним обсягом правосуб’єктності; представляє собою спосіб спільного проживання осіб незалежно від реєстрації шлюбу прийомними батьками, пов’язаними спільним побутом, дозвіллям; формують свої відносини на основі взаємоповаги і взаємодопомоги; мають взаємні права та обов’язки.

Проблема співвідношення законодавчого і традиційного тлумачення даного визначення може бути вирішена в результаті узгодження обох позицій шляхом введення широкого і вузького поняття прийомної сім’ї.  Широке поняття відповідає традиційному значенню: прийомна сім’я – сім’я, утворена у результаті прийняття на виховання подружжям або окремими особами, які не знаходяться у шлюбі, дитину, позбавлену батьківського піклування.

Вузьке розуміння поняття «прийомна сім’я» базується на сучасному сімейному законодавстві і трактується як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на основі угоди про передачу дитини на виховання в сім’ю між органом опіки піклування і прийомними батьками.

Отже, аналіз тлумачення поняття «прийомна сім’я»  дозволив нам визначитися, що  прийомна сім’я – це новий соціальний інститут державної опіки і форма сімейного виховання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування з метою їх виховання і соціалізації. Прийомна сім’я як форма державної опіки має такі ознаки, як  договірна основа, недовготривалий характер існування, державне забезпечення прийомних дітей. Прийомна сім’я як форма сімейного виховання забезпечує дітям-сиротам і дітям позбавленим батьківського піклування  необхідні умови для їх розвитку, освіти і виховання.