Ефективний контроль — запорука успіху якісної роботи соціальних служб

У статті визначена важливість ефективності та характеристики якісного контролю, суб'єкти та об'єкти контролю, сформульовано напрями щодо підвищення ефективності контролю у соціальних службах.

Звісно, для  того, щоб  контроль був запорукою успіху роботи соціальних служб, він повинен бути ефективним. Здійснення ефективного контролю подібно до того, як прийоми лікування стають усе більше дієвими при вдосконаленні діагностики хворого.

Керівники соціальних служб виконують свої функції тим успішніше, чим глибше вони проникають у суть явищ і процесів, більш вміло використовують сучасні методи й прийоми контролю, а потім ухвалюють і реалізують обґрунтовані управлінські рішення.

Так Г. В. Осовська та О. А. Осовський [1, с. 418] пропонують для того, щоб контроль мiг виконати своє справжнє завдання, тобто забезпечити досягнення мети органiзацiї, вiн повинен мати деякi важливi характеристики. А саме:

1. Стратегiчна спрямованість контролю. 
2. Орiєнтацiя на результати. 
3. Вiдповiднiсть справi. 
4. Своєчаснiсть контролю. 
5. Гнучкiсть контролю. 
6. Простота контролю. 
7. Економiчнiсть контролю. 

Ефективність контролю підвищується, якщо працівники соціальних служб, які його здійснюють, були уповноважені виконувати також коорди­наційні функції.

Однієї з головних функцій керівників соціальних служб є створення дієвої та ефективної системи контролю, а також визначення найефективніших видів контролю для досягнення службою своїх цілей. 

Щодо роботи соціальних служб, наприклад Служби у справах дітей, функція контролю може здійснюватися у кількох напрямах: контроль внутрішньогосподарської діяльності соціальної служби та контроль підопічних сімей та дітей-сиріт тощо.

О. Г. Стахів, О. І. Явнюк та В. В. Волощук [2, с. 118-119] розрізняють об’єкти та суб’єкти контролю.

Суб'єктами системи контролю соціальної служби виступають:

• державні та відомчі органи;
• колективні й колегіальні органи управління;
• громадські організації;
• лінійний і функціональний апарат в особі менеджерів / керівників різних рівнів управління соціальної служби.

Об’єктами контролю є:

• місія і цілі служби (контролюють попередні й підсумкові результати, які цілі досягнуто, за допомогою яких методів і ресурсів);
• процеси в роботі служби;
• стратегічний портфель служби;
• загальні завдання та функції служби (наприклад, контроль фінансової функції спрямовано на аналіз темпів залучення інвестицій і скорочення витрат тощо);
• параметри діяльності (здійснюють контроль та прогнозування конкретних видів економічної діяльності служби, а саме показників розширення / звуження клієнтської бази, зменшення / збільшення витрат на надання соціальних послуг тощо);
• управлінські рішення (контролюють результативність та процес їх ухвалення);
• організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці, персонал (контролюють рівень виконання функціональних обов’язків);
• клієнти соціальних служб (наприклад, контроль Службою у справах дітей за підопічними сім'ями, дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування).

Ефективне функціонування ор­ганізаційної структури соціальної служби можливе лише за умови належ­ного контролю за роботою її підрозділів менеджерами / керівниками вищої ланки. Нарешті, функція мотивації буде викону­ватися лише за умови відповідності розміру винагороди досягнутим результатам, для чого необхідно їх оцінити.

Ефективному контролю соціальної служби притаманні такі характеристики: стратегічна спрямованість; орієнтація на досягнення конкретного результату; точність і достовірність; своєчасність; економічність; простота; пристосування до міжнародних стандартів; гнучкість; систематичність; постійна перевірка виконання й аналіз фактичної ситуації; обґрунтованість критеріїв і їх численність; об'єктивність та використання надійної інфор­мації; стратегічна спрямованість; зв'язок із винагородою; орієнтованість на людський фактор; вміле використання  категорій  формальної   логіки: мислення, судження, умовисновки, поняття, визначення, силогізм, індукція, дедукція, аналіз, синтез тощо.

Ефективна система контролювання в соціальній службі передбачає:

• оцінювання результатів діяльності служби за­галом і її структурних підрозділів зокрема;
• запобігання ви­никненню і накопиченню помилок;
• мінімізацію витрат;
• оцінювання гнучкості управління, його здатності адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища і пристосовуватися до них;
• виявлення й аналіз факторів, які перешкоджають досягненню запланованих результатів;
• врахування конкретних внесків кожного співробітника у за­безпечення кінцевого результату соціальної служби;
• формування зворотного зв'язку та заохочення персоналу;
• подолання проблем, пов'язаних зі зростанням ор­ганізації;
• розв'язання проблем, пов’язаних із надання якісних соціальних послуг;
• психологічна та інша допомога населенню тощо.

Для підвищення ефективності контролю роботи соціальних служб потрібно:

• установлювати критерії та стандарти, які об'єктивно відображають результати діяльності людей;
• надавати якісну інформацію щодо контрольованих процесів;
• забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;
• уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;
• застосовувати методи розробки критеріїв та стандартів, які забезпечать жорсткий, але справедливий контроль;
• використовувати методи матеріального стимулювання за досягнення критеріїв та стандартів;
• упроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю;
• надавати особливої уваги контролю виробничих процесів, тобто процесів здійснення основних видів діяльності соціальної служби.

Без якісного та ефективного контролю не можна приймати якісні управлінські рішення.

Отже, контролювання завершує цикл управління у соціальній службі. Суть йо­го полягає у своєчасному виявленні відхилень у роботі соціальних співробітників, зумовлених низькою виконавчою дисципліною персона­лу або впливом чинників зовнішнього середовища, вне­сенні коректив, а отже, створенні належних умов для ре­алізації стратегії соціальної служби. 

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: підручник. Видання 3-є, перероблене і доповнене. К.: «Кондор», 2006.  664 с.
2. Стахів О.Г., Явнюк О.І., Волощук В.В. Основи менеджменту: Навчальний посібник / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко.  Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», 2015.  336 с.