«Здайте список списків», або чи має вчитель час на навчання дітей

Звіти, списки та «добровільно-примусові» заходи стали буденністю для багатьох учителів. Це не лише забирає час, а й змушує замислитися: чи варто залишатися у професії? Згідно з дослідженням громадської спілки «Освіторія», 40 % педагогів планують залишити вчителювання в найближчі 5 років. Одна з головних причин — надмірне бюрократичне навантаження.

Парадокс системи: за бюрократією вчителям ніколи навчати

У дослідженні Вчителі України: кадровий потенціал громадської спілки «Освіторія» йдеться, що тільки 47 % українських педагогів задоволені своєю роботою. Лише 41 % педагогів вважають своє робоче навантаження прийнятним. Водночас понад половина невдоволених освітян основною проблемою називають бюрократію та позаурочне навантаження.

Звіти, протоколи, клопотання, ведення одночасно двох журналів, вебінари, конкурси — усе це вимагає часу й енергії, які могли б іти на підготовку до уроків та викладання. Як наслідок, учитель виснажується, а учні — недоотримують якісної освіти. Тож, нерідко виникає парадокс: учителю нема коли вчити.

Паперова гора на вчительських плечах

Проблему надмірної паперової роботи в освіті обговорюють роками, але віз і нині там. З одного боку, Міністерство освіти і науки стверджує, що паперову роботу мінімізували та перейшли на комунікацію із закладами освіти через цифрову систему АІКОМ, та з іншого — над вчителем як Дамоклів меч ще є органи місцевого самоврядування та адміністрація, які можуть мати власне уявлення про ефективність роботи. Учителям потрібно не лише добре виконати свої професійні обов’язки, але й правильно прозвітувати про це, надати фотозвіти, заповнити таблиці, провести опитування тощо, якщо того вимагає якийсь лист чи наказ.

Про масштаби паперової роботи, яка лягає на плечі педагогів, розповіла заступниця директора однієї зі шкіл Дніпропетровщини. За її словами, у середньому педагог витрачає 20–50 % свого робочого часу, тобто від 8 до 20 годин, саме на діяльність, не пов’язану з підготовкою до уроків. Класне керівництво ускладнює ситуацію: складання звітів, ведення особових справ, моніторинг успішності та відвідуваності учнів — усе це забирає не лише час, але й сили. І хоча багато процесів у школах уже переведено в цифровий формат, це не розв’язує проблему. «Цифровізація не скасовує паперової роботи, а просто змінює її формат», — підсумовує педагог.

Та на вільний вибір і час учителів посягає ще один фактор — примусові заходи, які маскуються під «рекомендації».

Академічна свобода чи її ілюзія

Закон дає педагогам право самостійно обирати курси чи заходи для професійного розвитку. Але, як зазначає в інтерв’ю Українській правді освітня омбудсменка Надія Лещик, на практиці із цим виникають проблеми. Відділи освіти та адміністрація шкіл часто перетворює рекомендації на обов’язкові накази та вимагає підтвердити виконання певними ксерокопіями сертифікатів, якщо йдеться про навчальні заходи. «Школам можна надсилати пропозиції, а вчителі вже мають право обирати, який захід чи олімпіаду проводити, брати участь чи не брати. А у нас такі речі роблять у наказовому порядку і вимагають звітності. Це радянська система», — наголошує посадовиця.

Ба більше, інколи педагоги змушені проходити лише ті курси, які визнає їхня школа, адже ризикують не пройти атестацію. Тому підвищення кваліфікації часто перетворюється на формальність, а мало б нести реальну користь. До слова, атестацію вчителі проходять щонайменше раз на п’ять років.

Як «лупати сю скалу», або чому зміни важливі

Зміни нам потрібні, як ті звіти — ще на вчора. Бо маємо невтішні прогнози: дослідження показало, що до 2030 року в Україні може бракувати понад 100 тисяч учителів. Водночас воно підсвітило й шляхи розв’язання проблеми: 94 % учителів упевнені, що скорочення паперової роботи сприятиме їхньому бажанню залишитися в професії.

Освітня омбудсменка заявляє, що боротиметься з примусом до участі у заходах: «Я збираю колекцію таких листів, тому, педагоги, надсилайте мені такі листи, вони порушують ваші права». Отже, якщо ви стикнулися з примусовими заходами, залишайте звернення на сайті освітнього омбудсмена України.

Як змінилася кількість педагогів за останні 6 років — у матеріалі В Україні скорочується кількість учителів.