Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №771 Деснянського району міста Києва

Ребенок выпустился из старшей группы Барвинок весной 2019. Воспитатель Зоя Николаевна и няня Наталия Михайловна. Хочу сказать огромное спасибо воспитателю. Наша Зоя Николаевна очень открытый, порядочный человек. В меру строгая, в классе дисциплина,занятия проводились с детками ежедневно. У меня ребенок домашний, ранимый, к нему сразу нашла подход. Никогда не плакал, всегда шел в сад с удовольствием. Сейчас уже ходит в 1 класс, но не проходит и дня, чтобы не вспомнил Зою Николаевну, и фотографии ей шлет, и рисунки, и свои поделки. Няня очень хорошая, добрая, всегда помогала во всем, никогда не было никаких вопросов и претензий.И это при том, что воспитатель была в группе одна, и няня одна в помощь, все было прекрасно. Еще хочу выразить благодарность заведующей Любови Владимировне. Это человек в большой буквы,и видно, что на своем месте, в садике чистота,порядок, красота. У нас от 3 лет посещения садика остались только самые позитивные эмоции и самые лучшие воспоминания.

Ходим в сад №771,с ясель(ходили в "Дюймовочку"воспитатель-Татьяна Владимировна и няня Вика-профессионалы своего дела!Все детки очень любили их)Сейчас,почти год ходим,в "Капитошку",к Татьяне Григорьевне.Прекрастный,внимательный,любящий детей человек.Очень довольна группой и садом.Везде чисто,аккуратно,территория убирается ежидневно,питание разнообразное.Директор-очень приветливая женщина.По-поводу взносов-адекватные.Когда,в остальных садах по 2000 тыс,у нас-700 грн.Относительно,отзывов по повышению голоса,на детей,не слышала.Садик-отличный!Всем рекомендую!

А мне Оксана Влад. нравится и ребенок ее любит. Воспитатель образован, сдержан, внимателен, требователен, компетентен, чудесно справляется с детками и они ее уважают и слушаются, чего нельзя сказать о некоторых родителях, которые в раздевалке со своим одним справится не могут. Я несколько раз приводила ребенка когда шли занятия и слышала, как Оксана Влад. детям знания дает, а не "переливает воду из пустого в порожнее", за что огромная благодарность (поиграть я с ребенком сама дома могу, а дать знания, это намного сложнее..) А почему никто не пишет, что достаточно часто, вечером, дети сидят книги по очереди читают кто умеет, а остальные слушают; песни изучают, занимаются. И с чего вы взяли, что занятия частные, если и мой ребенок не однократно вечером занимался с Оксаной Влад., бывало с Ириной Васил., и не о каких дополнительных занятиях я не слышала, и не договаривалась. А,может, ваш ребенок не хочет заниматься, тогда не нужно искать причины сделать воспитателя виноватым.

Хотілося б не погодитись з попереднім коментарем про вихователя Оксану Володимирівну (група Веселка). Моя дочка виховується з Оксаною Володимирівною ще з ясел. Від дочки ніяких нарікань до вихователя не чула. Вона з радістю йшла до садочка і завжди запитувала чи буде Оксана Володимирівна. З випадку на святі: моя дочка розхвилювалася, розплакалась і не хотіла виступати. Та лише завдяки Оксані Володимирівні, яка зуміла повернути посмішку та настрій свято не було зіпсовано, що свідчить про високу педагогічність вихователя. Цей випадок є не єдиним за весь час, і стосується не лише моєї доньки. А ініціатива по підготовці перш за все йде від батьків, які хочуть підготовити своїх дітей до школи. В наш час є дуже багато різних дошкільних навчальних закладів і тому у вас завжди є вибір де буде виховуватися ваша дитина. Любі батьки, перш за все виховання дитини йде від вас з самого народження вашої дитини. Завдання вихователя розвивати закладені вами навички, та навчати дітей новому.

Шановні вихователі групи "Веселка", склалося досить різне враження про кожного з Вас. Хотілося б подякувати Ірині Василівні за відношення до роботи: яка і зустріне дітей, і посміхнеться до кожного, і знайде підхід коли дитина без настрою, проводить цікаві заняття та приймає участь в рольових іграх з дітьми. Тоді як, напривеликий жаль, цього не можна сказати про Оксану Володимирівну. Яка залишається байдужою до всього і всіх окрім приватних занять по підготовці до школи, які надаються в свій робочий час, тоді як вся група мусить сидіти на килимку, ще й мовчки, щоб не заважати. Чому коли одні можуть працювати з душою, віддачею, розумінням (навіть за таку зарплатню) другі скаржаться і вирішують свої поблели за рахунок інших? То можливо варто замислитися над своїм покликанням?