Іврит

Іври́т (івр. עברית‎, також староєвре́йська мо́ва] — єврейська мова з групи семітських; державна мова у сучасному Ізраїлі (поряд з арабською). На письмі застосовується староєвре́йська абетка.

Розрізняють кілька етапів розвитку: біблійний або класичний (старозаповітний), — мова релігійної практики та духовної й світської літератури високого стилю; мова єврейського просвітництва (гаскали) та художньої літератури XVIII—XIX ст.; з 2-ої половини XX ст. мова повсякденного спілкування.

Існує кілька норм вимови, що дуже різняться поміж собою, найпоширеніша — сефардська, що нею послуговується сучасна літературна мова. Є також ашкеназійська, або ашкеназька, — вимова німецького та східноєвропейського єврейства (Сьогодні практично не використовується). Від ашкеназійської та сефардської відрізняється вимова єменських євреїв.

В українській мові, окрім назв Староєврейська мова або іврит (сучасний іврит) для сучасної мови, вживаються назви давньоєврейська мова (староєврейська), гебрайська та іврит для класичної мови Біблії. Слово «іврит» повторює сучасне звучання самоназви мови (давня самоназва така ж, але звучала як «’ivri»), слово «єврейська» можливо виникло у результаті перетворення назви на слов’янський лад, та слово «гебрайська» (лат. lingua Hebraica (досл. — мова гебрайська), англ. Hebrew language (/ˈhiːbruː/; עברית ʿivrit [ʔivˈʁit] ( чит.) or [ʕivˈɾit] ( чит.)) (досл. — гебрайська мова)) — на латинський. У російській мові більше вживається слово «иврит»(іврит) стосовно сучасної та «древнееврейский»(давньоєврейська) стосовно давньоєврейської мови, у польській вживається слово «język hebrajski»(досл. — мова гебрайська).

Вивчення івриту дозволить Вам

• Вивчити мову для освіти в зарубіжному ВУЗі
• Оволодіти мовою для роботи за кордоном
• Порозумітися з іноземними партнерами без перекладачів