Успішний захист наукової роботи

Продираючись крізь джунглі студентського життя завжди приходиш до омріяного рубежу, що зветься: Захист диплому. Як це буває? Читаємо далі.

Іноді здається, що навчатися у вузі так само важко, як продиратися крізь джунглі. Тільки минеш гущавину, як одразу ж потрапляєш у наступну. І так кілька років поспіль. Одного дня ти добираєшся до омріяного рубежу - захисту диплому. Хоча і цей день є символічним тестом на здатність бути вільним у виборі наступної дороги. Хтось проходить цей момент у житті швидко і легко. Для інших - це справжнє випробування та боротьба.

Для мене це було радше мукою. Скажу відразу, я був хорошим студентом. Вчився добре, до навчання ставився серйозно. Наукову роботу, себто дипломну, писав сам, докладаючи максимум зусиль. Жодного сумніву, що я це знаю, у мене не виникало. Питання було в іншому - мене опановував жах, що завтра я повинен виступати. Цей страх пульсує у крові і не дає зібратися з думками. Я хотів не просто відбути захист, не просто виступити, а зробити це на «відмінно». Я думав, що запам’ятати все неможливо, а вибрати головне не так вже й легко. Від суміші думок і відчуттів моя голова готова була вибухнути.

Нарешті настало завтра. Трясуться руки, дихання швидке і уривчасте. Серце от-от вискочить із грудей. У голові звучить лише одне: «У тебе все вийде!»

Як виявилося пізніше, всього цього можна уникнути. Здорове хвилювання може стати другом. Страх можна подолати. Як саме? У житті, як і у джунглях, часто необхідно прорубати собі шлях.

Захист пройшов напружено. Хвилювання не давало зосередитися та говорити нормально. «Добре» - ось так оцінили мій виступ. «А робота написана чудово, - зауважив голова комісії, - Більше впевненості і було б відмінно».

Навчання та тренування, досвід і практика справді змінюють погляди на особисте життя та поведінку. І те, що вчора було страшним, сьогодні лише спогад, що викликає усмішку. Краса минулого в тому, що воно минуло. Зараз є теперішнє, що передує ще успішнішому майбутньому. Страшно лише тоді, коли не знаєш, що тебе чекає. Тому варто оцінити силу особистої роботи не лише у написанні, а й у підготовці до самого публічного виступу.

Тепер я знаю, що мене чекає попереду. Я навчився контролювати свій стан і почуватися впевнено у різних “критичних” ситуаціях. Та найважливіше - я можу навчити цьому кожного. Шановні студенти, аспіранти, здобувачі на викладачі, запрошую вас на курс “Успішних захист наукової роботи”.

Заходячи у нову, незвідану гущавину життя, ми можемо прорубати новий шлях разом. 

Ігор Щербатий,

тренер з ораторської майстерності

Школи риторики й ораторства

Ірини Снітинської АҐРУС