Еволюція принципів ефективного управління організацією на основі якості

ТQМ має всеохоплюючий характер. TQM - це стратегія, спрямована на поліпшення кінцевих результатів за рахунок підвищення ефективності всієї роботи організації

Олексій Цициліано, Генеральний директор ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр  проблем стандартизації, сертифікації та якості» (УкрНДНЦ); Кандидат фізико-математичних наук; Головний аудитор систем управління якістю УкрСЕПРО; Міжнародний асесор Моделі ділової досконалості EFQM; Автор навчально-методичного посібника: «Статистичні методи забезпечення якості продукції» 

Галина Зіміна, Президент та консультант-тренер Школи Адміністративного Управління (ШАУЗ); Старший викладач кафедри оцінки відповідності, стандартизації та управління якістю Інституту підготовки фахівців ДП УкрНДНЦ; Аспірант ДП УкрНДНЦ; Автор навчально- практичного посібника «Стандартизація систем управління якістю, згідно стандартів серії ISO 9000:2000, у схемах» (Візуалізація тексту стандартів ДСТУ ISO 9000, 9001 та 9004) 

Принципи управління організацією на основі якості (загального управління якістю – TQM) виникли на основі результатів роботи у сфері підвищення якості продукції в Європі, Америці, СРСР і Японії [6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 16].

ТQМ має всеохоплюючий характер.

TQM - це стратегія, спрямована на поліпшення кінцевих результатів за рахунок підвищення ефективності всієї роботи організації (рис. 1).

Сучасна концепція управління якістю бере свої джерела з робіт Вальтера Шухарта (Walter Shewhart), що ввів поняття циклу безупинних технологічних змін на підставі статистичного контролю якості. Це був знаменитий цикл PDCA (Plan-Do-Check-Act: Планувати-виконувати-контролювати-діяти), відомий також як «Цикл Шухарта». Уперше він був застосований у лабораторіях Белла (США) у 30-х роках.

Найбільший внесок у розвиток теорії TQM внесли В.Эдвардс Дємінг, Джозеф М.Джуран, Філіп Б.Кросбі, Арманд Фейхенбаум, що підкреслювали необхідність підходу до якості на рівні організації.

Бурхливий розвиток теорії управління якістю розпочався у кінці 40-х - 50-х років. У той час Арманд Фейхенбаум (Armand V. Feigenbaum) увів поняття «Загального Контролю Якості» (Total Quality Control - TQC), що складається з етапів розробки якості, підтримки якості і поліпшення якості, а також поняття одночасного інжиніринга та «Вартості Якості».

Едвард Дємінг (W. Edwards Deming) розширив область застосування циклу Шухарта і статистичних методологій управління виробництвом на сферу продажу і надання послуг. У цей час їм були сформульовані знамениті «Чотирнадцять принципів» управління якістю та принцип постійного поліпшення якості. Починаючи з 1950 року, Дэмінг почав впроваджувати свої принципи на японських підприємствах. Вважається, що саме діяльність Дємінга багато в чому сприяла появі недорогих і високоякісних японських товарів. У 1951 році в Японії була заснована премія Дємінга.

Філіп Кросбі (Philip Crosby) у 1964 р. запропонував програму «Нуль дефектів», що полягає в тому, що за якість не платять. Гроші приходиться платити за відсутність і недоліки якості, що і повинне бути предметом контролю.

Джуран (Juran, Joseph M.) - розробив принцип «Тріада якості».

Месінг (Masing Walter) - запропонував «Довідник по якості» як основний документ системи забезпечення якості підприємства.

В СРСР основні принципи TQM були закладені ще в 50-і роки. Перша спроба була зроблена саратовськими машинобудівниками, що створили свою систему «БИП» (бездефектного виготовлення продукції), потім з'явилася її львівська модифікація «СБТ» (система бездефектної праці), горьковська система «КАНАРСПИ» (якість, надійність, ресурс із першого пред'явлення), ярославська система «НОРМ» (наукова організація робіт з підвищення моторесурса), «КС УКП» (комплексна система управління якістю продукції).

В останні роки було багато нових теоретичних і практичних розробок в області якості, з яких можна виділити два основних положення:

1.  Усе повинне робитися в інтересах клієнтів, потреби яких Вам відомі;

2.  Дешевше робити добре з першого разу.

Каорі Ісікава (Kaorі Ishikawa) у 1962 році розробляє «Цикл Якості» і переконує японських менеджерів звертати увагу на пропозиції робітників. Запропонував діаграму «Причини - наслідок» (діаграма Ісікави), розробив концепцію управління якістю, в якому бере участь весь колектив підприємства. Теорія Ісікава має на увазі, що якість - це не тільки якість продукту, але також післяпродажне обслуговування, якість управління, сама компанія і людське життя.

К. Ісікава на початку 80-х років вперше запропонував розглядати  организацию як систему процессов.

Міжнародні стандарти серії ISO 9000:2000 законодавчо закріпили системно-процесний підхід [1, 2, 3]. Цей підхід ґрунтується на розумінні того, що всяка робота виконується як процес і всі складові елементи системи взаємопов’язані та взаємовпливові.

Таким чином, сформульовані у різні роки видатними спеціалістами принципи управління якістю (табл. 1) були покладені в основу формування сучасних восьми принципів системи управління якістю.

....

Повний текст (із схемами) Ві можете прочитити на сайті ШАУЗ:

http://www.shauz.kіev.ua