Шляхетний гнів

У нашій психіці може бути місце гніву. Але він має бути «облагороджений». І не «приватизовано» особистими процесами, а виділено до архетипічного формату. І тоді можна буде коректно виявляти свій гнів — як Воїн / Воїтелька...

Бути всеприйнятним і перебувати у доброті та любові — чудово. Але що робити з агресією? Викорінювати її — це все одно, що боротися за мир зі зброєю в руках. Абсурд, це не мир, а перемир'я. Бути не агресивним — часто це так тримати себе в руках, що життя перетворюється на абсолютний контроль. І зовнішня агресія змінюється на автоагресію.

З іншого боку, потурати своїм агресивним тенденціям також не рішення. Так можна далеко зайти до психічної деградації. Можливе рішення — досвід розрізнення. Сприймати агресію не як особисті прояви, бо як дію архетипічних енергій.

Серед багатьох архетипів є архетип Воїна. Цікаво, що в різних культурах було місце як чоловічому, а й жіночому архетиповому образу — образу Воїтельки. Валькірії у німецькій традиції, Калі, Дурга та інші войовничі богині — в індійській. Навіть у миролюбному буддизмі є місце для гнівних дакінь — жіночих маніфестацій просвітленого розуму.

Що з цього випливає? Що в нашій психіці може бути місце гніву. Але він має бути «облагороджений». І не «приватизовано» особистими процесами, а виділено до архетипічного формату. І тоді можна буде коректно виявляти свій гнів — як Воїн / Воїтелька, що сміливо та безстрашно бореться зі своїми затьмареннями та недоліками. Тому що в нашій психіці з чимось варто няньчиться, а щось хірургічно відсікати. І тут енергія архетипу Воїна якнайкраще підходить.

#архетипи #культура