Як пережити втрату близької людини? 6 етапів лікування

6 етапів як пережити втрату близької людини, її догляд, смерть.

Нестерпно боляче втрачати.

Важко помічати, що хочеться дуже багато в житті, а сили вже немає. Ще важче втрачати здоров'я, коли, здавалося б, учора молодий і здоровий організм, для якого «вогонь, вода та мідні труби» не проблема, сьогодні обливається потім, бо немає сил піднятися з ліжка. І зовсім нестерпно боляче втрачати близьких людей, коли ті просто йдуть з життя, залишаючи вас у 4-х стінах у повній і моторошній самоті.

Нічого немає більше втрат. Немає нічого жорстокішого. До втрати важко звикнути та неможливо пристосуватися. Бо хочеться жити, реалізовувати свої плани, банально хочеться щастя.

Напрочуд несправедливо влаштований Всесвіт. Вона нізащо не дає зачепитися: ні за почуття, ні за предмети, ні за людей. Те й ті, ким найбільше дорожили у світі, раптом губляться навіки, перетворюючись на зітліле вугілля. І часом, щоб захиститися від великого і болісного болю, від смерті, ми, люди, просто черствіємо. Як хліб. Ну, і що наша черствість робить нас холодними і жорстокими. Ну і що, що егоїстами. Натомість живими. Як то кажуть: «Нехай краще живий і з холодним серцем, ніж мертвий, але гарячий».

На жаль, витримати ігри Всесвіту, де забирають найдорожче, неможливо. І ми починаємо жити за законами: «Щоб не розчаровуватись, краще не чаруватись», або, що ще гірше, «Своя сорочка ближче до тіла».

І правильно. Геть співчуття! Геть вразливість! Живи та насолоджуйся, поки є така можливість. Адже завтра все перетвориться на тлін.

Вибір невеликий. Між стражданнями та смутком, близькими до власної смерті, і особистим егоїзмом, де нас переслідує смерть душевна. Між молотом і ковадлом, між смертю та смертю. Що вибрати?

Для кожного з нас, які пережили біль втрати, виникає серйозна проблема: як пристосувати своє життя до того, що земля йде з-під ніг? Як пережити втрату близької людини і зберегти дух життя у своєму тілі?

Як пережити втрату близької людини, її догляд, смерть.

Як відбувається таке проживання болю? Перед вашими очима зображений досвід багатьох доль, втрат і поневірянь. Викладено у вигляді простих етапів, які потім і кров'ю писалися чужими долями. Ці етапи послідовно проходить наша душа, доки не оживе:

• Етап перший: Бажання повернути назад Віра, що все ще можна виправити. Нічого не втрачено. Досі можна повернути назад. Тільки треба вірити! У таких випадках людина чіпляється за кожну краплю надії, за кожну дрібницю, щоб зберегти життя, пам'ять, любов до тих, хто особливо дорогий. І інше, протилежне слово, думка і безвірство здаються ненависними та брехливими. Бореться людина до останнього, поки є сили, поки що повністю не вичерпається. Коли сили закінчуються, настає важкий другий етап.
• Етап другий: Ненависть і ворожнеча Немає бажання вірити, що відхід близької людини – це назавжди. Але сил уже боротися немає. Тоді наше серце оголошує бойкот миру та людям. Спочатку, відразу за втратою сил, весь розум, вся душа намагаються страйкувати, чинити опір втраті вже нутром, своїм єством. І ненавидять. Здається, що власною ненавистю можна затопити Всесвіт і цим зупинити відхід. Схоже, що власним небажанням можна вплинути на жорстокий світ. Такий спосіб самовираження у цей момент бачиться єдино правильним. Це як останній крик допомоги, як агонія. І часом це важливо пережити, щоб прийти до власного горя. І тільки, пройшовши крізь горе, можна пожвавити свою душу і плоть.
• Етап третій: Горе. Розпач Усі мости спалені, всі сили витрачені, а порятунку немає. І коли нічого не допомогло і нічого не подіяло, приходить розпач. Жорстке, немилосердне горе. Вже нема кому вірити, нічого не наважиться. Сили для боротьби та для стогін давно витрачені. І хочеться волосся на собі рвати від безвиході. Як пережити втрату? Начебто ваше життя без змін, але вже немає віри. Це етап початку смерті. За ним мешкає сама смерть.
• Етап четвертий: Апатія, переживання власної смерті На жаль, сама смерть у переживання виглядає негарно. Апатія та депресія її зовнішні ознаки. За цим у душі людини вже стоїть порожнеча. Боротися нема з чим, нема за що. Тому що прийшла смерть: смерть стосункам, смерть мріям може смерть близької людини. І здається, що смерть щільно увійшла до людського єства. Тут все нагадує про неї, зовнішній вигляд, занедбані справи, забуті близькі люди і сам настрій. Робити нічого не хочеться, та й нема чого. На щастя це не кінець. І якщо людина здатна змиритися з втратою, як би це не сумно було чути, слідом за цим починається життя…
• Етап п'ятий: Прийняття та згода Початок виходу з кризи. Це згода. Так це так. Моя мрія не здійсниться. Так, я залишилася одна із двома дітьми. Так, я хворий, безсилий, немічний. Все це гірка правда, але жити все одно треба, точніше, хочеться жити навіть у цьому дефіциті. Хочеться видужати. Людину цьому етапі відвідують нові переосмислення, глибока усвідомленість того, що відбувається. І раптом повертається вона – надія.
• Етап шостий: Реабілітація. Нове життя Після цього починається швидке одужання, а може, тривала реабілітація. Головне, що є вихід. З'являються сили життя, знову повертаються мрії, новому рівні усвідомленості. І організм, і психіка, і душа підшукують новий ресурс енергії, щоб одужати, щоб жити далі, щоб реалізовувати нові мрії.

І якщо у ваше життя, дорогий читачу, прийшла втрата чи хвороба, знайте: і це виліковно. Часом та вашою душею. Одужуйте, і знаходьте нові сили. Народитеся, оновіться та живіть знову.