Дистанційне навчання як вимога часу

Світова пандемія COVID-19 знову загрожує батькам школярів дистанційним навчанням у новому навчальному році. Корисні поради, як зменшити стрес, а за можливості – навіть отримати задоволення від такого навчання.

Мої діти навчаються вдома. Дочка так пройшла 2 і 3 класи, син – підготовчий клас, а з вересня «піде» у перший клас до дистанційної школи. І хоча ми з чоловіком обоє працюємо (до недавнього часу я працювала в офісі), нам дистанційна освіта видається більш зручною та ефективною, ніж традиційне стаціонарне навчання.

Але для початку з’ясуймо один момент. Те, що відбувалося з навчанням навесні, – це не дистанційна освіта. Це форс-мажор, до якого ніхто не був готовий, і ніхто не знав, ані батьки, ані вчителі, що робити та як діяти. 

Тому що дистанційна освіта – це насамперед добровільний вибір та чітка організація навчання. А не вигнати дітей зі школи і сказати «тепер ви маєте вчитися самостійно вдома». 

Коли батьки свідомо визначають дистанційну освіту для своїх дітей, вони передусім обирають школу та формат навчання залежно від віку школяра, наявності репетиторів та часу, який вони готові приділяти заняттям з дитиною. Чи це буде просто атестація раз на семестр, чи щоденні онлайн-уроки, чи регулярні поточні тести та контрольні за вільним графіком. 

Вони заздалегідь готують робоче місце та гаджети, аби в дитини був доступ до уроків і можливість спокійно займатися, робити контрольні або записувати відеозвіти. 

А от у батьків, чиї діти опинилися навесні на вимушеному хоумскулінгу через карантин, не було такого вибору та часу і можливості підготуватися. Що ускладнило і без того непросту ситуацію, додало стресу в повсякдення та змусило зненавидіти дистанційну освіту.

Історія з вимушеним навчанням удома може повторитися. Але тепер ми знаємо, чого від нього нам чекати. Тож використаймо залишок літа, щоб хоч трохи полегшити собі життя у випадку продовження карантину. 

Режим дня 

Незалежно від того, як відбуватиметься навчання, навчіть дитину дотримуватися певного розпорядку дня. Це полегшить її адаптацію на початку навчального року. 

Встати, застелити ліжко, вмитися, зробити гімнастику, обов’язково перевдягтися, а не ходити в піжамі весь день, поснідати… Краще починати привчати дитину до цих ритуалів улітку, щоб восени хоча б одним стресом було менше. 

Робоче місце

Це найперше та, здавалось би, найпростіше завдання – подбати про робочий простір для школяра. Але, як виявляється, не завжди. 

Не у всіх дітей є окремі кімнати, де можна влаштувати навіть власний кабінет з бібліотекою. Дехто вчить уроки на кухні, дехто – у школі на групі продовженого дня, щоб не заважати старшим братам або сестрам робити домашнє завдання за письмо­вим столом.

Як підготувати робоче місце?

1. Продумайте, як розташувати робоче місце, щоб дитина не заважала іншим членам родини. За можливості, щоб їй не заважали також. 
2. Подбайте про тло за спиною вашого школяра. На випадок онлайн-уроків краще, щоб в об’єктив камери не потрапляли інші члени родини, які займаються своїми справами в піжамах, халатах та бігудях.
3. Щоб налаштувати дитину на робочий лад, придбайте якесь шкільне приладдя для столу, яке означатиме, що навчальний рік розпочато. Також під час уроків слідкуйте, щоб на столі не було іграшок, які можуть відволікти школяра від занять.

Гаджети

Дитині знадобиться комп’ютер, ноутбук, планшет або смартфон. Онлайн-заняття неможливі без доступу до інтернету. Якщо є можливість купити гаджет, але ви просто відкладали цей момент, – час настав. У випадку, якщо такої можливості немає, будьте готові ділити свій телефон з дитиною.

Це не має бути супер-пупер дорогий та модний гаджет із флагманської лінійки. Для шкільних справ буде достатньо вживаного смартфона або планшета, яким можна буде робити фото своїх робіт, щоб надіслати вчителю, та брати участь в уроках на онлайн-платформах. 

Отже, які гаджети стануть у пригоді: 

• Комп’ютер, ноутбук, планшет або смартфон. Відштовхуйтеся від своїх можливостей. Але пам’ятайте про безпечність для очей. Чим більше екран – тим краще. 
• Навушники. Якщо дитина в квартирі буде не сама, і довкола неї вируватиме життя під час уроків, або дітей у вас кілька – краще забезпечити школяра навушниками. Накладні вважаються більш безпечними для дитячих вух, аніж навушники-крапельки. 

Для своїх дітей я обрала планшет. По-перше, він займає небагато місця на письмовому столі та дає можливість зручно розмістити підручники і зошити. По-друге, немає необхідності постійно сидіти за столом, коли потрібно подивитися відеоурок на Youtube або прочитати щось із самого планшета, – гаджет можна носити по всій квартирі, при цьому екран не такий маленький, як у смартфона. По-третє, навіть першокласник зможе швидко його опанувати та користуватися ним без батьківської допомоги.

Так, не забувайте, що купити техніку не достатньо. Потрібно ще навчити дитину користуватися нею. Zoom, Skype, Viber – це основні онлайн-платформи, якими користуються школи та вчителі. Зробіть акаунти для дитини та покажіть їй, як вмикати необхідні додатки, підключатися до чату, як вимикати звук зі свого боку. 

Розкажіть вашому школяру про правила поведінки під час онлайн-уроку. Зокрема, те, що він перебуває вдома, не означає, що під час уроку можна їсти, ходити по кімнаті, гратися, кривлятися в камеру тощо. 

Організація навчання 

Це найскладніша частина. І в багатьох батьків викликає спротив, мовляв, чому я маю цим займатися, адже це не наша компетенція, і саме школа має забезпечити якісний рівень навчання дітям. 

Вони, безумовно, мають рацію. Та є невелике «але». Саме ми, батьки, є замовниками освітніх послуг. А також саме ми та наші діти будуть постраждалою стороною у випадку неналежної організації дистанційного навчання школою. І ми маємо повне право впливати на освітній процес.

Тож, як то кажуть, якщо не можеш подолати хаос, очоль його. І ось декілька лайфхаків, як можна це зробити.

1. Домовтеся з учителем про формат роботи. 

Зберіть групу ініціативних зацікавлених батьків або приєднайтеся до батьківського комітету, щоб захищати власні інтереси та інтереси своєї дитини. 

Якщо ваша дитина в початкових класах – легше дійти порозуміння, оскільки вам буде потрібно домовлятися переважно з класним керівником.

У старших класах, вочевидь, доведеться мати справу із завучем або навіть директором. 

Навесні в карантинному варіанті дистанційної освіти було багато недоліків, насамперед через відсутність якого-небудь уявлення, як це може та має бути. 

Наприклад, деякі вчителі молодших класів просто надсилали список завдань на день батькам о 9 годині ранку і наказували вислати фото зроблених самостійно вправ опівдні. А у старших класах, окрім аналогічної «самостійної роботи», нерідко траплялися ситуації, коли вчителі з різних предметів проводили одночасно контрольні роботи в Zoom. 

Яким же може бути цей процес?  Вчителі початкової школи можуть висилати завдання на тиждень, а не на день, і діти робитимуть, коли їхнім батькам буде зручно. Або записувати 5-10-хвилинне відео з викладенням нового матеріалу та давати домашнє завдання для самостійного опрацювання на початку тижня, а після цього проводити онлайн-заняття з невеликими групами або індивідуальні консультації за графіком по 10 хвилин з кожним учнем (або навіть батьками), щоб допомогти розібратися з тим, що залишилося незрозумілим.

Адже батьки не працюють на вчителів, вони не мусять займатися з дітьми за графіком, який ті диктують. Діти зі свого боку не можуть абсолютно самостійно організувати свій час та опанувати матеріал – інакше в нас не було би потреби у школах. Тож перекладати повністю відповідальність на плечі батьків та школярів щонайменше не чесно. 

Але й сприймати педагогів як ворогів – теж хибна позиція. Це наші партнери, ми на одному боці і мета в нас одна. Тож потрібно не воювати, а допомагати одне одному, спільно шукати оптимальний варіант, який задовольнить усі сторони.

2. Онлайн-уроки у дистанційній школі. У справжній дистанційній школі. 

Якщо ви не змогли дійти порозуміння з учителем, спробуйте інші варіанти. 

У деяких дистанційних шкіл є формат «Слухач». Для цього не потрібно забирати документи зі своєї школи та переводитися. Ви просто реєструєтеся та отримуєте доступ до навчальних матеріалів (онлайн-уроків, онлайн-щоденника, тестів тощо.). І це коштуватиме значно дешевше, аніж наймати репетиторів з кожного предмета окремо.

3. Репетитори. 

Дистанційна освіта не виключає сторонньої допомоги, як і стаціонарна шкільна освіта не є гарантією, що вашому школяру не знадобиться допомога репетитора. 

Так, я знаю, ціни на освітні послуги шокують. Але є безліч варіантів, як знайти уроки по кишені. 

Шукайте онлайн-репетитора серед педагогів з невеликих міст. Їхні послуги не такі дорогі, як у вчителів з Києва, Харкова або Одеси. А от вчительські скіли, на щастя, від місця проживання зовсім не залежать. 

Нерідко старшокласники або студенти пропонують свої послуги як вчителя молодшим дітям за доволі помірну ціну. 

4. Підтримка сім’ї. 

Проговоріть з вашим партнером та з іншими членами родини можливі варіанти розвитку подій. Хто чим може допомогти, в кого є можливість домовитися з роботодавцем працювати віддалено або взяти відпустку, якщо ваш школяр ще недостатньо дорослий, аби залишатися самому вдома і самостійно вчитися.

Досвід батьків хоумскулерів 

Анастасія Касьян, журналістка, мама двох дітей на хоумскулінгу, – про плюси дистанційної освіти. 

Дуже хочеться, щоб батьки побачили не тільки негатив, але й плюси дистанційного навчання. 

Наприклад, шкільна програма розрахована на те, щоб тему однаково добре засвоїли 30 учнів. Коли дитина вчиться індивідуально, у своєму темпі, коли вона почувається добре та не хоче їсти, пити або спати, її не відволікають, їй може знадобитися набагато менше часу на те, щоб опанувати урок. 

Коли дочка перейшла на хоумскулінг, я побачила на власні очі, що зробити завдання з читання на два тижні в другому та третьому класах можна за півтори години. Вивчити, що периметр прямокутника дорівнює сумі довжин усіх сторін – дорогою до магазину. Пройти тижневу шкільну програму за три дні замість п’ятьох, і приділяти їй не цілий день, враховуючи час на домашнє завдання, а тільки декілька годин – це абсолютно реально. 

Якщо діти знають, що в них може бути чотири вихідні замість двох, вони працюють дуже оперативно. Моя дочка зазвичай дивиться розклад (ми обрали дистанційну школу зі зручним онлайн-щоденником) і сама вирішує, які завдання вона може зробити самостійно, і робить їх. Вивчити вірш або прочитати параграф про природу і скласти за ним тести вона може без допомоги дорослих. Математику та англійську вона вчить з онлайн-репетиторами за розкладом. А от українською мовою я займаюся з нею. І маю визнати, що правила в підручнику прописані ніби навмисне таким чином, щоб діти не могли самостійно розібратися. Але в нас є невеликий лайфхак. Ми вчимо по дві-три теми за раз, розбираємо їх, а потім упродовж тижня дочка самостійно робить вправи за ними. Тож виходить доволі ефективна система з мінімумом мого втручання.

Та не всі хоумскулери стають такими ефективними тієї ж миті, як забирають документи зі стаціонарної школи. Майже всі проходять певний адаптаційний період, який може тривати декілька місяців. Щоб навчитися складати графік та жити за ним, коли ніхто не стоїть у тебе над головою. Щоб звикнути, що дистанційна освіта – це не канікули. Щоб знайти свій ритм та з’ясувати, які предмети можна вчити самостійно, а з якими потрібна допомога. 

І коли цей процес вже налагоджено, всі звикли до певного темпу, до бенефітів у вигляді вільного часу для своїх справ та інтересів, свободи пересування (так, можна вчитися де завгодно: хоч у тата або мами в офісі, хоч у бабусі та дідуся в селі чи на дачі, хоч на березі моря, хоч у горах) – тоді стається диво, і ти розумієш, що хоумскулінг – це кльово.

Оксана Зобнова, мама двох дітей на хоумскулінгу, яка професійно допомагає організовувати навчальний процес хоумскулерам-початківцям, дала поради батькам, чиї діти вчаться у початковій школі і потребують багато уваги та допомоги з уроками.

Я згадала початок свого шляху у хоумскулінгу і те, що мені допомогло протриматися, не збожеволіти і навіть отримати задоволення від того, що відбувалося зі мною та дітьми.

Учити дітей вдома – дуже складне завдання. У Штатах, де хоумскулінг, здавалося б, процвітає, тим не менше є застереження для батьків, які стоять перед вибором. Одне з них – те, що в батьків не вистачає терпіння вчити свою дитину, і можуть виникнути випадки вербальної та фізичної агресії. 

Я знайшла декілька рекомендацій, які мені дуже допомогли. 

Не вимагайте від себе та від дитини занадто багато. Вчитися важко (особливо тому, що більшість шкільних предметів не дуже цікаві та не мають практичного застосування). Бути вчителем дуже важко. Бути вчителем власним дітям – вдвічі складніше.

Під час занять уявляйте, що це не ваша дитина, а ви – найманий репетитор для чужої дитини. Тоді не виникає жаху від думки «це що, мій рідний син (рідна дочка) не знає таких елементарних речей і так безнадійно тупить?!». 

Згадайте, що ми граємо в репетитора, ви – професіонал, поводитеся етично і коректно, намагаєтеся викласти матеріал якомога краще, але розумієте, що це не гарантує того, що дитина зрозуміє все на льоту і легко впорається із завданням. У кожного свої здатності, і потрібно це прийняти. 

Заплануйте час, коли ви будете займатися, скажіть про це дитині, нехай вона налаштується, поїсть, відпочине від гаджетів перед заняттям. 

Займайтеся не більше однієї години за раз. Обов’язково робіть перерви. Не давіть «зроби ще це і тільки тоді будеш вільний». Втомлена людина, а тим паче дитина, не дуже продуктивна. 

Якщо відчуваєте, що починаєте сердитися, відійдіть від дитини, згадайте, що ви репетитор. Прислухайтеся до свого дихання. Сердита людина дихає коротко, швидко, нахиляє голову, як тварина перед атакою. Щоб заспокоїтися, зробіть протилежні рухи: дихайте глибоко, подовжуйте вдих та видих, підніміть підборіддя вверх, розправте грудну клітку. Гнів піде геть з вашого тіла, і ви заспокоїтеся.

Олег Василевський, засновник освітньої компанії Jamm Group, батько трьох дітей, знає про хоумскулінг не тільки з власного досвіду (молодша донька закінчила три старші класи дистанційно). Він започатковує власну онлайн-школу, в структурі якої навіть передбачений інститут менторства, щоб полегшити життя хоумскулерам та їхнім батькам.

Перехід до дистанційної форми навчання дуже схожий на те, як наймати нового співробітника на віддалену роботу. І перше, що ми мусимо зробити, – це провести інтерв’ю, щоб зрозуміти, з ким ми маємо справу, який рівень самостійності у працівника. 

Те саме стосується і дітей. На початку хоумскулінгу нам потрібно з’ясувати: «Хто моя дитина? Наскільки вона самостійна? З якою людиною я маю справу?». 

Коли в людини великий досвід самостійної роботи – це чудово, вам залишається тільки перевірити, чи дійсно вона готова. Якщо людина недостатньо самостійна, то доведеться навчити її бути такою.

Щоб не стати менеджером своєї дитини і не вчитися з нею з ранку до вечора, батькам потрібно максимально залучитися на початковому етапі до організації навчання, налаштування системи довкола дитини. Тоді потім їм буде легше, і менше потрібно буде втручатися в процес далі.

Для налагодження робочого процесу зі співробітниками ми використовуємо для роботи систему ОНРН – очікування, навички, ресурси, наслідки. І батьки можуть її застосовувати з підлітками під час організації дистанційного навчання.

Очікування: детально проговоріть та пропишіть дитині, чого ви очікуєте від неї, що вона має вчитися та як саме. Важливо не тільки сказати, а й впевнитися, що дитина все зрозуміла.

Навички: чи вміє ваш підліток самостійно працювати, і взагалі, що він уміє. Якщо таких навичок немає, то необхідно допомогти їх здобути. Можна залучити ментора або тьютора, у випадку, коли ви відчуваєте, що самі не впораєтеся.

Ресурси: чи є все необхідне в дитини, щоб вчитися дистанційно. Який вигляд має LMS (learning managing system – система управління навчанням, наприклад, онлайн-щоденник тощо), як відбуватимуться перевірки та оцінювання знань. 

Наслідки: те, що мотивуватиме дитину вчитися. Не обов’язково це мають бути негативні наслідки. Можуть бути і позитивні. Коли ти розумієш сильні сторони своєї дитини, можна емпіричним шляхом знайти те, що їй цікаво, та використовувати для мотивації. 

Це можуть бути короткотривалі або довготривалі активності – наприклад, вейкбординг на вихідних або чемпіонат з майнкрафту через пів року. 

Наприклад, дочка нашої подруги, навчаючись онлайн, змогла побудувати свій графік навчання так, щоб паралельно проходити курси з графічного дизайну та 3DMax. Після їхнього закінченню вона вже встигла зробити графічний проєкт, здається у 3D, для компанії своєї мами. Тобто не тільки здобула нові навички, але й відчула свою значимість. І все це завдяки можливостям, які їй дало онлайн-навчання та залучені батьки, які допомогли знайти те, що цікаво, та підтримали захоплення своєї дочки. 

Або ось історія. Моя дочка дуже хотіла потрапити на міжнародну конференцію гостинності. Вона туди пішла, і була єдиною дитиною. Чому? Тому що інші діти сиділи на уроках в школі. А вона як хоумскулер могла впливати на свій графік. І поки її однолітки перебували в класах, вона знайомилася з директорами туристичних компаній. Повірте, це дуже впливає на світогляд і впевненість у собі. 

Але як би добре батьки не готувалися до хоумскулінгу, як би не продумували мотивацію для своїх підлітків, у будь-якому разі їм треба бути готовими до learning curve (англ. – крива навчання), коли дитина після звичайної школи переходить на дистанційне навчання. Спочатку ми переживаємо екзальтацію: «Круто, більше не потрібно вставати рано-вранці». Потім – етап жорсткого облому, коли всі в сім’ї зненавидять це навчання. Далі буде період впевненої компетентності та період експертності, коли ми все вміємо та знаємо, як це працює.

І чим краще батьки виконають свою частину роботи на початку налагодження системи навчання, тим легше буде проходити період «облому», який однозначно доведеться всім пережити. 

Поради психолога

Тетяна Маркіна, психолог  

Перший тренувальний тайм вимушеної дистанційної освіти ми вже якось пережили цієї весни. Тому в принципі можемо уявити, що нас очікує, якщо доведеться повторити, окрім хіба що «новобранців» – батьків першокласників. Ми підемо на знайому територію, і це означає, що тривоги та роздратування буде менше. 

Основне, що вам варто тримати в голові, можна помістити на п’яти пальцях вашої руки.

Рішучість та емоційний настрій

Краще налаштуватися на песимістичний сценарій – дистанційна освіта до кінця учбового року. Тоді за більш сприятливих обставин з’явиться зайвий привід порадіти. 

Потрібно мати деяку зухвалість та впевненість у своїх силах, щоб вийти на старт тривалого марафону. Позитивний настрій на подолання дистанції може посилити вашу мотивацію, що дозволить розраховувати сили та тримати себе в руках. 

Терпіння та сила волі

Рішучість має бути підкріплена терпінням. Дорослий у вашій родині – це ви. Ваша черга справлятися із сюрпризами, які готує життя, і допомагати тому, хто слабший та вразливіший, – вашим дітям. Не навпаки. Запам’ятайте це. 

Свідомо і цілеспрямовано діяти допоможуть сила волі та проактивність. Тобто вміння ухвалювати рішення та реалізовувати їх на основі розуміння, на що ви можете впливати, а на що – ні. 

Прийміть останнє як неминучість та зосередьтеся на тактиці маленьких кроків там, де це вам під силу.

Управління емоціями

Переживати емоції – приємні та не дуже – це і є життя. Вимагати від себе, особливо від себе, рівного настрою нерозумно та навіть шкідливо. 

Переживати емоцію та діяти на підставі емоцій – дві великі різниці. Емоція сигналізує вам про те, що відбувається з вами у відповідь на зміни назовні. Прийміть цю інформацію та використовуйте для ухвалення рішень і зміцнення відносин. Імпульсивні емоційні витівки лише змусять вас жалкувати про невміння стримуватися і думати до того, як щось зробити. 

Ні перфекціонізму!

Примушувати себе та оточуючих робити все ідеально – найкращий спосіб нажити ворогів та розлади психіки. Є чудова формула «доволі добре». Використовуйте її, якщо хочете зміцнити самооцінку вашій дитині та зберегти теплі відносини в родині. 

Так відпочинку та усамітненню

Плануйте відпочинокщодня. У всіх членів родини має бути вільний час для власних справ, неробства та можливості побути на самоті. Це найкраща профілактика емоційних зривів. Домовтеся про час і персональні зони відпочинку та чесно дотримуйтеся домовленостей.

Авторка: Настя Касьян

Джерело: https://www.rap.in.ua/distanczijne-navchannya-yak-vimoga-chasu/?fbclid=IwAR1NZve_-T1c2s3c-f_4zs1RCYGDrGmXYvbtRdRdLRYX71f5OrJDlDCzVN0