Невербальна комунікація та мова жестів

Взаємодія між людьми вимагає численних форм невербальної комунікації - обміну інформацією через зміну виразу обличчя, жести і рухи тіла.

Взаємодія між людьми вимагає численних форм невербальної комунікації - обміну інформацією через зміну виразу обличчя, жести і рухи тіла. Невербальну комунікацію іноді ще називають «мовою жестів», але цей термін не зовсім вірний, тому що ми, як правило, користуємося такими невербальними знаками лише для того, щоб спростувати або доповнити те, що сказано словами.

Вчитися розуміти мову невербального спілкування важливо з кількох причин.

По-перше, словами можна передати тільки фактичні знання, але щоб висловити почуття, одних слів часто буває недостатньо. Іноді ми говоримо: "Я не знаю, як висловити це словами", маючи на увазі, що наші почуття настільки глибокі або складні, що для їх вираження ми не можемо знайти підходящих слів. Тим не менш почуття, що не піддаються словесному вираженню, передаються на мові невербального спілкування.
По-друге, знання цієї мови показує, наскільки ми вміємо володіти собою, скаже про те, що люди думають про нас у дійсності: співрозмовник, який вказує пальцем, дивиться пильно і постійно перебиває, відчуває зовсім інші почуття, ніж людина, яка посміхається, веде себе невимушено і, що головне, - нас слухає.
Нарешті, невербальне спілкування цінне особливо тим, що воно, як правило, спонтанне і виявляється несвідомо. Тому, незважаючи на те, що люди зважують свої слова і іноді контролюють міміку, часто можливий "витік" приховуваних почуттів через жести, інтонацію, мікроміміку й забарвлення голосу. Будь-який з цих невербальних елементів спілкування може допомогти нам переконатися в правильності того, що сказано словами, або, як це іноді буває, поставити сказане під сумнів.

Зазвичай невербальна мова розуміється всіма людьми однаково. Наприклад, схрещені на грудях руки відповідають захисній реакції. Але це не завжди так. Конкретні невербальні вирази, як, наприклад, ті ж схрещені руки, розуміються по-різному: значення залежить від конкретної ситуації, в якій ця поза виникає природно, а також із соціальним становищем і культурним рівнем конкретного співрозмовника.

У той же самий час одні люди розуміють невербальну мову краще за інших. Результати ряду досліджень показують, що жінки більш точні як у передачі своїх почуттів, так і в сприйнятті почуттів інших, які висловлюються невербальним мовою. Здібності чоловіків, що працюють з людьми, наприклад, психологів, викладачів, акторів, оцінюються так само високо. Розуміння невербальної мови в основному здобуваєтся в навчанні. Однак слід пам'ятати, що люди дуже відрізняються один від одного в цьому плані. Як правило, чуйність в невербальному спілкуванні підвищується з віком і досвідом.

Також слід памятати, що немає таких жестів або поз, які були б характерними для всіх, або принаймні для більшості культур. В усякому разі цього нікому ще не вдалося довести. Так, в деяких суспільствах люди кивають головою на знак незгоди, що суперечить нашій звичці погоджуватися зі співрозмовником, кивнувши йому головою. Окремі жести, які європейці і американці застосовують дуже часто, наприклад, показати на когось пальцем, взагалі відсутні в деяких народів. А такий жест, як приставити до щоки вказівний палець і покрутити їм, що у деяких областях Італії вживається як знак схвалення, ймовірно, невідомий більше ніде.
Як і вираз обличчя, жести і пози постійно використовуються для доповнення висловлювань, а також для передачі змісту в тих випадках, коли нічого сказано не було. І виразом обличчя, і жестом, і позою можна передати жарт, іронію чи скептизм. Враження, які ми мимоволі надаємо невербально, часто демонструють оточуючим, що ми сказали зовсім не те, що хотіли насправді сказати. Існує безліч ледь помітних ознак невербальної комунікації, які можуть вловлювати співрозмовники. Спонтанний вираз щирості на обличчі, як правило, зникає через чотири або п'ять секунд. Якщо посмішка триває довше, то це свідчить про її штучності. Вираз подиву, яка затримується на обличчі, часто використовується для пародіювання, щоб показати, що індивід аж ніяк не здивований, хоча для цього, здавалося б, і є підстави.
Деякі люди мають вроджену здатність до ефективної невербальної комунікації. Вони добре вміють контролювати вираз свого обличчя і дотримуватися тактовність у спілкуванні. До інших це вміння приходить з життєвим і професійним досвідом. Наприклад, хороший дипломат повинен вміти прикидатися, ніби це йому надзвичайно приємно, спілкуватися з тими, чиїх поглядів він не поділяє і до кого він може відчувати відразу. Від того, наскільки це йому вдається, може залежати доля цілих народів.

Так невербальна комунікація може послабити ворожість між державами і навіть запобігти війні!!