Підприємці-пенсіонери та ЄСВ: важливий вік та стаж

Підприємець-пенсіонер отримує пенсію не «за віком» і не сплачує ЄСВ за себе.

Податковий орган вважає такі дії неправомірними та вимагає сплатити ЄСВ. Велика палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 р. у справі № 814/779/17 (провадження № 11-1379апп18) стала на бік підприємця. Розглянемо цю справу та з’ясуємо, як вона вплине на інших підприємців-пенсіонерів.

Податковий орган вважає такі дії неправомірними та вимагає сплатити ЄСВ. Велика палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 р. у справі № 814/779/17 (провадження № 11-1379апп18) стала на бік підприємця. Розглянемо цю справу та з’ясуємо, як вона вплине на інших підприємців-пенсіонерів.

Суть справи

З 15.12.2003 р. по 24.05.2016 р. фізична особа (позивач у цій справі) була зареєстрована підприємцем, а з 01.06.2012 р. — платником ЄСВ. У той же час з 01.05.2005 р. вона, досягнувши 55-річного віку, є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Після смерті чоловіка, який отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 p. № 2262-XII (далі — Закон № 2262) у серпні 2007 р. позивач як вдова пенсіонера-військовослужбовця скористалася правом на отримання 30 % пенсії чоловіка, перейшовши таким чином на новий вид пенсії — «у разі втрати годувальника». При цьому підприємець не сплачувала ЄСВ за себе, у зв’язку із чим податковим органом було сформовано 08.02.2017 р. та надіслано на її адресу вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ЄСВ (далі — вимога від 08.02.17 р.).

Не погоджуючись із прийняттям такої вимоги, підприємець оскаржила її в адміністративному суді як неправомірну, обґрунтовуючи свій позов тим, що вона як пенсіонер за віком на підставі частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ звільнена від сплати за себе ЄСВ, а також не брала добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Постанова суду першої інстанції

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 р. позов підприємця було задоволено, вимогу від 08.02.17 р. визнано протиправною та скасовано.

Суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги пенсійного законодавства, зазначив, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором (за винятком пенсій особам з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що за змістом частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ законодавчими підставами для звільнення підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати ЄСВ за себе є:

• якщо така особа є пенсіонером за віком або особою з інвалідністю;
• якщо така особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що єдиним винятком, коли підприємець-спрощенець сплачує ЄСВ, є його добровільна участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

На підставі викладеного суд дійшов вис­новку, що надання пільг зі звільнення від сплати ЄСВ законодавство не пов’язує та не ставить у залежність від виду призначеної/отримуваної пенсії пенсіонером (за віком, у зв’язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання пільги є досягнення підприємцем пенсійного віку.

Ухвала апеляційного суду

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.07.2017 р. (на той час ще діяла стара редакція КАСУ) апеляційну скаргу податкового органу залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції — без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд зауважив, що відповідач (податковий орган) хоча й посилається на те, що позивач (підприємець) отримує пенсію в разі втрати годувальника, у зв’язку з чим на неї не поширюються вимоги частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ щодо звільнення від сплати ЄСВ, не надав суду доказів отримання саме такої пенсії.

Суд зазначив, що оскільки в матеріалах справи є копія пенсійного посвідчення підприємця щодо отримання пенсії за віком, то суд першої інстанції прийняв правомірне рішення.

Ухвала Верховного Суду

В ухвалі від 27.11.2018 р. Верховний Суд (далі — ВС) зробив системний аналіз ситуації, виходячи із правого змісту Закону про ЄСВ та Закону № 2262, та з урахуванням того, що позивачеві (підприємцеві) з 01.05.2005 р. призначена пенсія за віком, а з 2007 р. — пенсія у зв’язку з втратою годувальника, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у даному випадку не втратила право на пенсію за віком, а лише скористалася правом, передбаченим ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII, згідно з якою члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію, та не повинна сплачувати ЄСВ.

Тому ВС дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не порушено норм матеріального та процесуального права та прийняті законні та обґрунтовані рішення.

Разом із тим ВС зазначив, що вказана позиція не узгоджується з позиціями Верховного Суду України, викладеними в постано-вах від 21.04.2015 р. у справі № 21-90а15 та від 26.05.2015 р. у справі № 818/2082/14. У цих постановах Верховний Суд України дійшов висновку, що положення частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Оскільки колегія ВС не погоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду України, згідно з приписами пп. 8 п. 1 Перехідних положень КАС України ВС ухвалив передати справу на розгляд Великої палати Верховного Суду.

Постанова Великої палати ВС

Велика палата ВС (далі — ВП ВС) детально вивчила матеріали справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, доводи сторін та колегії суддів ВС та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу, вважаючи при цьому за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 21.04.2015 р. у справі № 805/949/14 (№ 21-90а15) та від 26.05.2015 р. у справі № 818/2082/14 (№ 21-228а15), з огляду на таке.

Пункт 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ до платників ЄСВ відносить підприємців, у т. ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування. У той же час за приписами частини четвертої ст. 4 цього Закону особи, зазначені у п. 4 частини першої ст. 4, які обрали спрощену систему оподаткування*, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (зверніть увагу: зараз ця норма викладена в іншій редакції).

Велика палата ВС взяла до уваги абзац 24 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’яз-кове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV** (далі — Закон № 1058), згідно з яким пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. При цьому ВП ВС процитувала абзац 22 ст. 1 Закону № 1058, де вказано, що пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнен-
ня нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.

Дослідивши зміст Закону № 1058, ВП ВС дійшла висновку, що члени сім’ї мають право на отримання пенсії особи та, відповідно, отримання статусу пенсіонера у порядку призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника в солідарній системі згідно з розділом V вказаного Закону, якщо вони є непрацездатними в розумінні частини другої ст. 36 Закону № 1058 та перебували на утриманні померлого годувальника відповідно до частини третьої ст. 36 цього Закону.

Велика палата ВС зауважила, що серед непрацездатних членів сім’ї п. 1 частини другої ст. 36 Закону № 1058 визначає чоловіка (дружину), батька, матір, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. При цьому аналогічне визначення наведено в частині 17 ст. 1 вказаного Закону, де зазначено, що непрацездатні громадяни — це особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у т. ч. діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника відповідно до закону.

Велика палата ВС розглянула в системному взаємозв’язку вказані норми Закону № 1058 та вимоги частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ та дійшла висновку, що досягнення пенсійного віку (визначеного ст. 26 Закону № 1058), є загальним страховим ризиком, який поруч з інвалідністю вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Також ВП ВС зазначила, що у зв’язку з наведеним вище застрахована особа в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування замість обов’язку подальшої сплати внесків набуває права на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов’язку одночасної сплати ЄСВ та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Однак визначення статусу «пенсіонера за віком» передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас із проаналізованих положень законодавства не можна дійти висновку про пряму нормативну вказівку щодо обов’язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати ЄСВ.

Велика палата ВС вказала на те, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (першого – другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв’язку між розміром сплачених сум ЄСВ, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази в ст. 7 Закону про ЄСВ та розміром пенсійних виплат.

Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

А тому ВП ВС дійшла висновку, що частина четверта ст. 4 Закону про ЄСВ передбачає сплату ЄСВ особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов’язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, виключно на добровільних засадах. При цьому, з огляду на приписи частини першої ст. 10 цього Закону, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), має можливість обрати для призначення один із цих видів пенсії.

Обраний особою, яка досягла пенсійного віку, вид пенсії може зумовлювати різницю в підходах до визначення її правового статусу лише в межах питань приз-начення та виплати відповідного виду пенсії.

Також посилаючись на норми Конституції України, рішення Конституційного Суду та практику ЄСПЛ щодо недопущення дискримінації, ВП ВС зазначила, що різний вид пенсії, обраний згідно із законодавством особами, які досягли пенсійного віку (передбачений ст. 26 Закону № 1058), не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці в разі вирішення питання щодо застосування звільнення від сплати ЄСВ для непраце­здатних осіб одного й того ж виду пенсій.

Також ВП ВС зауважила, що з 01.01.2018 р. перше речення частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ було викладено в новій редакції: особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого Законом № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Зауваживши при цьому, що в аспекті внесених змін слід відзначити, що запропонована редакція текстуально чіткіше окреслює коло осіб, які звільняються від сплати ЄСВ, залежно від настання страхових ризиків, зумовлених досягненням пенсійного віку (загального, встановленого ст. 26 Закону № 1058, або спеціального, що зумовлює призначення пенсії за віком) та отриманням особою інвалідності, незалежно від виду призначеної та виплачуваної особі страхової виплати чи соціальної допомоги.

На підставі системного аналізу та з огляду на правовий зміст наведених вище положень законодавства ВП ВС дійшла висновку про те, що якщо ФОП мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв’язку з втратою годувальника, то така особа має право на звільнення від сплати ЄСВ, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов’язане з певним віком.

Таким чином, частина четверта ст. 4 Закону про ЄСВ встановлює пільги для всіх підприємців, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону вони набули статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до ст. 26 Закону № 1058. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати ЄСВ.

Тому ВП ВС вказала, що оскільки підприємцю 01.05.2005 р. призначена пенсія за віком, а з 2007 р. — пенсія у зв’язку з втратою годувальника, особа в цьому випадку не втратила право на пенсію за віком, а лише скористалася правом, передбаченим ст. 37 Закону № 1788, на вибір виду пенсії, а тому не повинна сплачувати ЄСВ.

Післямова

З наведеної вище судової справи можна дійти таких висновків.

Підприємець, який є пенсіонером за віком та який з декількох можливих видів пенсій обрав один певний вид незалежно від того, чи є ця пенсія за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника, не зобов’язаний сплачувати ЄСВ за себе в загальнообов’язковому порядку.

Разом із тим потрібно пам’ятати, що для правомірності таких дій слід одночасно виконувати дві умови:

• мати необхідний статус: досягти певного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, або мати статус особи з інвалідністю;
• мати необхідний стаж, передбачений ст. 26 та ст. 32 (страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності) Закону № 1058.

В інших випадках, виходячи з висновків ВП ВС, навіть за умови правомірності нарахування пенсії у зв’язку із втратою годувальника, по інвалідності тощо, ЄСВ доведеться сплачувати в загальному порядку.

Варто додати, що це питання вже розглядалося й Державною фіскальною службою України (ДФСУ) в індивідуальній податковій консультації від 26.12.2017 р. № 3135/Д/99-99-13-02-01-14/ІПК, відразу після внесення змін до частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ. І хоча запит стосувався звільнення від сплати підприємцем за себе ЄСВ, коли зміни ще не набрали чинності, ДФСУ повідомила, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII внесено зміни до Закону про ЄСВ, зокрема, до п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону. Ними встановлено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої цієї статті (підприємці), звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Враховуючи зазначене, ДФСУ дійшла висновку, що з 01.01.2018 р. фізичні особи — підприємці, які досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 (60 років та мають страховий стаж, зокрема з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. не менше 25 років — на дату розгляду звернення) та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії), звільнятимуться від сплати ЄСВ за себе.

_______

А з 01.01.2018 р. і п. 51, тобто члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

У редакції, що чинна на сьогодні.

Джерело : Журнал "Заробітна плата"