Улюблений гремлін оратора

Страх публічних виступів за статистикою на другому місці після страху смерті Цей страх спостерігається у 90% людей.

Гремлін – міфічна істота, зазвичай, зла.

В консультативній практиці, зокрема в коучінгу, гремлінами прийнято називати наші сумніви, перестороги і навіть страхи.

Страх публічних виступів за статистикою на другому місці після страху смерті
Цей страх спостерігається у 90% людей.
«Ну і що?», - скажете ви, «Хвилюватися – це природно». Так. Хвилювання додає нам якогось особливого шарму, підсилює блиск в очах і в цілому сприяє. А от страх навпаки. Через надмірний рівень адреналіну в крові починають дрижати коліна, дрижать і потіють долоні, голос стає писклявим або навіть зовсім пропадає, плутаються думки. На фоні цього бажання висловити цінну думку геть зникає і супроводжується думками на зразок:
- «Нехай інші виступають»
- «Ще не час»
- «Я скажу дурницю»
- «Всі мене оцінюватимуть»

Що це таке і з чим його їдять?

Улюблений гремлін оратора – це вид соціальної фобії чи, простіше кажучи, страх перед приниженням в громадських місцях, в результаті якого ми починаємо свідомо уникати ситуації, що нас лякає. Ми боїмося, що над нами сміятимуться, що ми втратимо авторитет і довіру.

Обличчя гремліна

В якому ж образі з’являється ця загадкова істота?

Невідомість. Гремлін в цьому образі найчастіше навідується до початківців, проте не гребує і досвідченими ораторами.
Все нове в тій чи іншій мірі викликає настороженість, острах… Невідомість може приховувати небезпеку, можливу загрозу для життя. А інстинкт самозбереження вимагає особливої обережності при зустрічі з новим, невідомим.

Перфекціонізм, або бажання бути бездоганним. На щастя, це неможливо через багато різних факторів, незалежних від нас. Наприклад, аудиторія. Неможливо постійно подобатись всім людям. Те, що працює в одному випадку, може не працювати в іншому.

Невдалий досвід. Страх перед виступом може бути продиктований невдалим досвідом в минулому.

Лінь та неорганізованість. Не готуємося до виступу і розраховуємо на долю. В результаті самі себе позбавляємо впевненості.

Звідки ноги ростуть?

Звідки в нас цей страх? Причини його появи пояснюють по-різному.
За однією з версій, корінь зла треба шукати в нашому дитинстві, коли добрі батьки, а також-бабусі-дідусі, хибуючи перед гостями чи іншими мамочками (бабусями-дідусями), ставили нас на табуретку і просили розказати віршик, після чого задоволено хіхікали.
Друга версія пояснює цей страх на прикладі світу тварин. Для тварин, які живуть великими групами, немає нічого страшнішого, ніж опинитися поза групою. Це означає загибель. Людина – істота соціальна. Цей страх також їй притаманний.
Проте обидві версії легко спростовуються.
Практично кожен з нас стояв на табуретці, розповідаючи віршик. Деяким це так сподобалось, що вони й досі не можуть заспокоїтись і продовжують в тому ж дусі. Для них це не тягар, а можливість голосно про себе заявити.
Але, по великому рахунку, обидві версії легко спростовуються.
А чим сьогодні загрожує невдала презентація? Максимум, звільненням. Але звільнення – не смерть… Так що друга версія сьогодні просто пережиток минулого.

«Чарівна пілюля», або Правильна відповідь на питання «Що робити?»

Як і в будь-якій іншій справі тут потрібно правильно налаштуватися. Сприймайте своїх майбутніх слухачів не як ворожу силу, а як друзів, які завжди вам допоможуть. Перед виходом до публіки глибоко подихайте (зробіть кілька вдихів та видихів). Якщо дозволяє простір, порухайтесь в спокійному ритмі. Витягніть руки вверх, не відриваючи п’яток від підлоги, потягніться і киньне тіло вниз, потрясіть руками. Не забудьте поправити одяг. Ідіть до публіки легко, не шаркаючи ногами, не розмахуючи руками і думаючи, що життя таки прекрасне!
Але це все деталі. Якщо ви справді хочете перестати боятися, то повинні почати виступати. Інакше доведеться боятися все життя. Зробіть крок назустріч страху, і він втече. Він і сам боїться.