Під час відрядження зважайте на права, гарантії та компенсації для працівників

Працівник направляється у службове відрядження згідно з письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця,

 однак останній не має права вимагати від працівника поїздки у відрядження для виконання завдання, що не входить до кола його трудових обов’язків (ст. 32 КЗпП).

У таких випадках направлення у відрядження допускається лише за згодою працівника.
   Також за згодою можуть направлятися у відрядження жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю (ст. 177 КЗпП). Направляти у відрядження вагітних жінок (за наявності довідки з медичного закладу) та жінок, які мають дітей віком до трьох років, трудовим законодавством заборонено (ст. 176 КЗпП). Зазначені гарантії поширюються також і на батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків (ст. 1861 КЗпП).
   За відрядженими працівниками протягом усього часу відрядження зберігаються місце роботи (посада) та заробітна плата.
   Працівники мають також право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП). Відповідно до частини другої ст.121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються в порядку і розмірах, встановлених законодавством:

• добові за час перебування у відрядженні (витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи);
• вартість проїзду до місця призначення й назад;
• витрати для найму житлового приміщення.

   Докладний перелік витрат на відрядження, які компенсуються (відшкодовуються) працівникові, та умови, за яких вони здійснюються, доцільно прописати в положенні про відрядження. При цьому слід додержуватися переліку витрат, визначеному в пп.«а» пп.170.9.1 ПКУ.

Джерело : Електронна газета "Зарплата&Кадри"