Прорив України починається зі Львова – ІТ та туризму

Зустріч з менеджером-економістом, екс-міністром економічного розвитку і торгівлі України Павлом Шереметою.

Україна часто потрапляє у невтішні економічні рейтинги. Що ж потрібно зробити, аби перестати бути найбіднішою країною Європи? Відповіді на ці питання шукали разом з менеджером-економістом, екс-міністром економічного розвитку і торгівлі України Павлом Шереметою на зустрічі в IT Step University. Він має досвід роботи як в Європі, так і в Азії. Його думки щодо економічного розвитку країни – цікаві, інноваційні, дещо навіть революційні. Про інвестиції, пенсійну систему, мігрантів – із уст експерта.

Що впливає на економіку?

Класична модель росту країни: праця, капітал, економічне зростання. Якщо ми зараз ставимо питання, як перестати бути найбіднішої країною Європи, нам треба додати щось із цих факторів, а також творчість і продуктивність, тобто привнести якісь інновації.

Прогноз населення України до 2050 року: до природнього зменшення додається ще й еміграція. Тому сегмент праці звужується ще більше, адже населення ставатиме менше.

Що з цим робити? Наприклад, у Китаї щороку збільшується кількість населення. Але там є також внутрішня міграція – у великі промислові центри. Люди починають працювати там на найбільших підприємствах з набагато більшою продуктивністю, хоча всі вони були і раніше чимось зайняті. Наприклад, у компанії Foxconn, яка виробляє iPhone, працює два мільйони людей – це майже втричі більше, ніж населення Львова. Збірка iPhone у Китаї коштує $7-14. Дизайн і розробка в Америці коштує майже $800. Це і впливає на вартість продукту. Тому, якщо хтось хоче залучати в Україну такі інвестиції і збирати в нас продукцію Apple, знайдіть спершу українців, які готові будуть працювати без вихідних за $7.

Праця за кордоном і наплив мігрантів

Це нормальний процес. Наприклад, поляки виїжджають на роботу до Великої Британії та інших країн Європи. Натомість, Польща сповна компенсує брак робочої сили українцями. І зараз я скажу трохи контроверсійну думку.

Нам дуже пощастило з такими нашими громадянами, як кримські татари. Є така річ, як «ісламські фінанси», тому що Коран забороняє позики і відсотки. Але мусульмани знайшли спосіб і почали випускати спеціальні облігації – сукуки. І містом, де випускається найбільше в світі цих облігацій, не є Дубай, Джакарта, Куала-Лумпур. Це місто – Лондон! Тобто, чому Київ, а потім і Сімферополь, не можуть бути такими центрами?

Крім того, є така річ, як халяль – вимоги до їжі. На неї найбільший попит, знову ж таки, не десь в Саудівській Аравії, а в Західній Європі, де багато мусульман. Тому, виробляючи, умовно кажучи, халяльну курятину, ми можемо збудувати цілий ринок. До того ж, покажемо, що ми багатокультурна країна – а це так і є!

Наплив біженців – загроза чи нові можливості?

Німеччина прийняла мільйон біженців з Сирії. І не тому, що вони такі добрі та нещасні. А тому, що в Німеччині також є проблема з працею. І німці намагаються зараз інтегрувати біженців у працю. Насправді Україні теж треба так робити. Якщо говорити про галузь ІТ, це можуть бути працівники з Індії. Та, знову ж таки,  чи ми до цього готові? Однак я не бачу інших шляхів для прориву. Зменшення вдвічі цін на газ ніякого прориву не дасть. Таких прикладів у світі ще не було. Для прориву економіки має значення, звідки взяти працю, і як її інтегрувати у наше суспільство.

Де взяти інвестиції?

У світі грошей значно більше, ніж нам потрібно. В Україні у 5 разів більше грошей, ніж ми використовуємо. МВФ виділив нашій країні 40 мільярдів доларів, а ми використали лише 8.

Державні інвестиції – це не завжди найкращий спосіб піднімати економіку. Не всі вони використовуються ефективно. Зараз Україна має 16% інвестицій. Економісти погоджуються, що достатнім був би рівень у 30%. Тож сьогодні нам треба говорити не про зменшення ціни на газ, а про те, як підняти рівень інвестицій!

Звідки приходять інвестиції? У світі іноземні інвестиції становлять всього 3-5%. 95-97% – це внутрішні інвестиції. В Україні, за моїми підрахунками, іноземні інвестиції – близько 20%. Найбільше – з Кіпру. Це по суті ті самі українські гроші, які «пропущені» через офшор. Чому ж реальні закордонні інвестори не вкладають гроші в Україну? Тому що в нас велика корупція і недостатній захист права власності.

Звідки беруться внутрішні інвестиції? По-перше, це валові заощадження (відсоток від ВВП). Китай заощаджує 45% і інвестує 42%. Україна ж інвестує 16%, бо заощаджує всього 18%.

По-друге, це персональні, особисті заощадження. До речі, у Китаї дуже добре заощаджують, тому що там немає державної пенсії.

Що не може бути інвестиціями? Я задумався, для кого будується стільки будинків у Львові. Квартира не може бути інвестицією. Наприклад, економіст Адам Сміт не вважав вкладення грошей в нерухомість інвестиціями, крім випадку, якщо вони починають приносити гроші. Тобто, якщо цю квартиру ви будете здавати в оренду, це можна вважати інвестицією. Якщо придбали для  того, щоб там жити – то це не інвестиція.

Кожен повинен відкладати гроші на свою пенсію самостійно

Пенсійний вік і саму систему пенсій придумав колись Бісмарк у Німеччині в 19-му столітті. Але тоді середній вік в Німеччині був 40 років, тож до пенсії не так багато людей і доживали. Згодом на наших теренах Радянський Союз забрав у людей землю, закрив кордони, натомість людям пообіцяли пенсії. Але СРСР давно немає, а радянська система пенсій у нас досі діє.

Та варто розуміти: у нас не буде державних пенсій, адже на це немає причин, якщо ми не працювали на державу. Відтак, це наше питання – що і скільки ми заощадимо. Наша країна на пенсії витрачає чи не третину бюджету. Китай – лише 10%. Решту грошей вони вкладають в аеропорти, будівництво мостів, потягів – тому ще підвищує продуктивність країни, а це і є державні інвестиції. У нас ці гроші йдуть на виплату пенсій. Я розумію, що нинішніх пенсіонерів ще треба підтримувати, бо вони працювали на радянську державу. Але згодом – все, крапка, треба починати відкривати пенсійні рахунки, про нас ніхто не потурбується.

Прорив в Україні починається зі Львова

Якщо в Україні і є прорив, то це туризм і ІТ у Львові. Але завжди кажу, що ІТ у нас так добре розвивається, бо в нас немає Міністерства ІТ. Щодо туризму, то Львів залучає 2,6 млн туристів. Туристом у місті вважається людина, яка залишилася на ніч, заплативши за готель, сніданок. У Львові в сфері туризму задіяні 100 тисяч людей. І цю роботу поки що не можна роботизувати.

Тож, як бачимо, вивчати економіку – не просто корисно, а й цікаво! Ніколи не завадить дослідити досвід різних країн, їхній шлях до економічного зростання та скористатися прикладом розвинених держав.