Ефективна комунікація, або великий ≠ дорослий

За рахунок одночасної турботи про мету і про відносини можливо вибудувати ефективну довгострокову партнерську взаємодію. В теорії все просто і очевидно, на практиці ж - буває по-різному.

Почнемо з визначення: що таке ефективна комунікація?

Ефективною комунікацією ми будемо називати таку, в процесі якої комунікатор тримає в полі зору одночасно ціль комунікації і відносини з співрозмовником. Тобто, в процесі ділової комунікації, безумовно, важливо отримати потрібну реакцію або відповідь, але не менш важливо зберегти і \ або поліпшити відносини зі співрозмовником.

Приклад з життя

Історія про співбесіду на досить високу посаду в одній компанії. Кандидат - людина молода, досвіду замало, амбіцій і претензій - забагато.

Проводив співбесіду керівник просить колегу «Поговори, приземли його».

Колега розмовляє. Кандидат після співбесіди йде в стані, м'яко кажучи, сильно пригніченому і, до речі, на зв'язок в подальшому не виходить.

«Ти що з ним зробив?» - «Ну ти ж просив зрівняли його із ЗЕМЛЕЮ ...»

Наше уявлення про реальність не дорівнює поданням інших людей.

Для того, щоб розуміти один одного, нам треба постійно узгоджувати, яка інформація у нас є, що я маю на увазі, чого я очікую від іншої людини, як він зрозумів мене і що, з огляду на отриману від мене інформацію, він планує зробити.

Комунікація - це вулиця з двостороннім рухом. Зріла особистість дуже чітко віддає собі в цьому звіт.

Дорослого від Великого відрізняє аж ніяк не кількість років в паспорті, не посада, а, впершу чергу, - відповідальність. Зріла, вона ж Доросла, особистість приймає на себе відповідальність за те, що відбувається з собою (порівняйте: «я ж відправив вчасно і все чекав твого узгодження» і «Допоможи, коли ти зможеш узгодити проект?»).

Зріла особистість управляє собою, не зріла намагається поміняти інших (порівняйте «ти повинен був спочатку зробити це і тільки потім то!» І «що Я можу зробити, щоб в майбутньому було по-іншому»).

Є ще один дуже важливий відтінок в контексті комунікації - відповідальність за свій емоційний стан.

«Він мене вивів з себе, тому я так відреагував», «мене дратують ці бюрократичні процедури» і т.д. Коли хтось говорить зовсім не те, то нам би хотілося чути або те, що нам зовсім і не хотілося б чути ми, під впливом емоцій (роздратування, образи, гніву ...) можемо відреагувати далеко не ефективно.

Нагадаю, ефективним, в контексті комунікації, ми називаємо ті реакції і дії, які максимально наближають нас до досягнення своєї мети і сприяють збереженню добрих відносин, як мінімум, а як максимум - поліпшення відносин зі співрозмовником.

І важливо усвідомити, що Я несу 100% відповідальність за свої емоції, ключі від мого емоційного стану у мене, а не у іншої людини або обставин.

Важливо «зловити за хвіст» емоцію, в сценарії якої можливо «сам дурень пішов туди ж» або «отримай фашист гранату» або «я образилася ніколи не подходь до мене» або ще щось, що точно не просуне нас ні до досягнення мети комунікації, ні до позитивного розвитку відносин.

Те, що я усвідомлюю, тим можу керувати, чого не усвідомлюю - то керує мною. Коли включається усвідомленість, - з'являється опція вибору і можливість зі «списку» доступних реакцій і дій вибрати те, яке в конкретній ситуації буде максимально корисним. Замість роздратування «ну як можна бути ТАКИМ» корисніше відчувати інтерес «що рухає людиною, коли він так чинить» або здивування «як по-різному людина діє в схожих умовах» або навіть подяку - адже людина, яка у всьому на мене схожа, у всім зі мною згодна і ніколи нічому мене не навчить.

Культура комунікації, образно висловлюючись, заразна і передається «повітряно-краплинним» шляхом;). Ми не можемо ставити собі завдання змінити іншу людину, проте, як тільки ми стаємо більш гнучкими в своїх стратегіях, більш точними в вираженні своїх потреб, більш чуйними у розумінні потреб і особливостей іншого, змінюється якість нашої взаємодії і наш загальний результат збільшується.

Є дуже ресурсне для комунікативної культури поняття - «емоційний рахунок», це як рахунок у банку (поклав гроші - є що зняти, не поклав - взяв один раз в кредит і, якщо знову не поклав, то приходить момент, коли вже і в кредит не зняти), тільки тут мова не про гроші, а про емоції.             

Ми знімаємо з емоційного рахунку один одного, коли, наприклад, відмовляємо у допомозі, коли критикуємо, коли просимо про послугу, коли не дотримуємося домовленості і т.д., і якщо ми ніяк не дбаємо про те, щоб цей рахунок поповнювати, то прийде момент, коли в «кредиті відмовлять». Тому дуже корисно подумати, як і що ми можемо інвестувати в емоційну скарбничку відносин з колегами (та й в особистому житті ця звичка теж дуже потрібна). Це можуть бути і комунікативні інструменти: компліменти, подяки, теплі small-talk-и, підкреслення значущості і спільності і т.д., але це тема вже іншої статті ...