Пам’ятайте про загальні правила щодо відряджень

Одним з обов’язків працівника є виконання розпорядження власника, яке не суперечить умовам укладеного трудового договору та його посадовим обов’язкам, а отже, керівник має право направити працівника у відрядження для вирішення службових питань.

Визначення поняття «службове відрядження» містить п.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), згідно з яким службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
   Положення Інструкції № 59 поширюються наразі тільки на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів. Для них норми згаданої Інструкції є обов’язковими для виконання. Проте вона може бути застосована в разі направлення у відрядження працівників підприємств усіх форм власності, якщо така норма прописана в колективному договорі або якщо це затверджено наказом керівника підприємства. В іншому випадку на підприємствах недержавної форми власності слід затвердити положення про відрядження, в якому вказати основні засади щодо порядку направлення працівників у відрядження, його оформлення, визначення строків, оплати, відшкодування та звітування за результатами відрядження. Таке положення може бути додатком до колективного договору, оскільки відрядження пов’язане з виконанням трудових обов’язків, режимом та умовами праці й особливостями її оплати.
   У положенні про відрядження доцільно встановити норми щодо:

•  скасування відрядження та можливості відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням проїзних документів;
•  затримки у відрядженні, визначення її поважних причин та відшкодування витрат, пов’язаних із затримкою;
•  подовження терміну відрядження та його оформлення;
•  необхідності виходу на роботу в дні вибуття у відрядження та прибуття з нього;
•  компенсації роботи у відрядженні у вихідні дні та за дні прибуття та вибуття, які припадають на вихідні за графіком роботи підприємства тощо.

   Перед відправленням працівника у відрядження він має бути ознайомлений з наказом про відрядження та службовим завданням, а також з нормами та правилами, яких слід додержуватися під час службового відрядження. При цьому важливо звернути його увагу на перелік документів, які він має надати після повернення з відрядження, на терміни звітування та повернення невикористаних у відрядженні коштів, на відповідальність за недотримання встановлених вимог щодо відрядження тощо. Ці та інші питання обумовлюються в положенні про відрядження.
   Для направлення працівника у відрядження по Україні на підприємстві оформлюють такі документи:

•  службову записку;
•  завдання на відрядження;
•  розпорядження/наказ про відрядження;
•  довідку-розрахунок на виданий аванс на відрядження працівника.

   Відрядження оформлюється наказом керівника підприємства, в якому мають бути зазначені:

•  прізвище відрядженого працівника, його посада (професія);
•  пункт призначення відрядження (населений пункт);
•  назва підприємства, установи, організації, куди відряджено працівника;
•  строк відрядження;
•  мета відрядження
•  порядок відшкодування витрат, пов’язаних з відрядженням;
•  інші суттєві умови (зокрема, наказом можуть встановлюватися маршрут руху, обмеження витрат тощо).

Джерело : Журнал "Кадровик України"