Щодо матеріальної відповідальності винного працівника

Брак з вини працівника передбачає компенсацію суми матеріального збитку за рахунок винуватця.

Відповідно до ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Підставою для покриття шкоди працівниками є розпорядження роботодавця, яке має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові
(ст. 136 КЗпП).
Розмір середнього місячного заробітку визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100. Згідно з абзацом третім п. 2 розділу ІІ цього Порядку середньомісячний розмір заробітної плати для відшкодування шкоди обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують видачі розпорядження керівника підприємства, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців.
Компенсувати втрати від браку винний працівник може в такий спосіб: або добровільно внести готівку до каси підприємства, або шляхом відрахувань із заробітної плати. Однак слід пам’ятати, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, яка належить до виплати працівникові (ст. 128 КЗпП).
Що стосується оплати праці в разі виготовлення продукції, яка виявилась браком, то відповідно до ст. 112 КЗпП повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Джерело: Журнал "Кадровик України"