Щодо надання відпусток без збереження заробітної плати

Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати, а саме:

1.  відпустка, що надається працівникув обов’язковому порядку. Повний перелік підстав і граничну тривалість за кожною із таких відпусток визначає ст. 25 Закону про відпустки. Зокрема, такі відпустки надаються матерям з дітьми, інвалідам, пенсіонерам, ветеранам праці, в разі одруження, поховання, на час карантину тощо;
2.  відпустка, яка надається за згодою сторін (роботодавця і працівника), відповідно до ст. 26 Закону про відпустки. Підставами для надання такої відпустки можуть бути «сімейні та інші обставини», а тривалість не може перевищувати 15 календарних днів на рік.

   Відмінності між зазначеними відпустками полягають в такому:

• відпустки за ст. 25 Закону про відпустки надаються в обов’язковому порядку за бажанням працівника, а за ст. 26 цього Закону — за погодженням працівника з роботодавцем;
• для «обов’язкової» відпустки причини її надання чітко обумовлені законодавством, а для надання відпустки за згодою сторін переліку причин немає.

   Однак і відпустка без збереження заробітної плати, яка надається працівникові в обов’язковому порядку, і відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

Джерело : Журнал "Кадровик України"