Працівник, який працює на підприємстві неповний робочий час, подав заяву на застосування до його заробітку ПСП

Чи має він право користуватися вказаною пільгою за такого режиму роботи?

Розмір податкової соціальної пільги (ПСП) та порядок її застосування визначені ст.169 ПКУ. Згідно з нормами цієї статті:

будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (ПСП) у розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року (п.169.1.1 ПКУ);
ПСП застосовується тільки за одним місцем нарахування доходу платнику податку (пп.169.2.1 ПКУ);
ПСП застосовується до доходу у вигляді заробітної плати (основна і додаткова зарплата, інші прирівняні до неї компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абзац перший пп.169.4.1 ПКУ).

Якщо застосувати ці норми у 2018 році, то будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму 881,00 грн (1762,00 × 50 %), якщо його розмір зарплати не перевищує 2470,00 грн (1762,00 грн × 1,4).
Стаття 169 ПКУ не містить застережень щодо застосування ПСП залежно від місця чи режиму роботи. Це означає, що працівник, який працює на підприємстві неповний робочий час і подав заяву на застосування до його заробітку ПСП, має право на її отримання.
Але, звертаємо увагу, якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу як зовнішній сумісник, його слід попередити, що він має право на застосування ПСП тільки за одним місцем роботи.

Джерело : Журнал "Кадровик України"