Працівниця, що має дитину віком 7 років, відмовляється їхати у службове відрядження з мотивів наявності у неї маленької дитини. Чи може це кваліфікуватись як порушення трудової дисципліни?

Для дотримання порядку направлення у відрядження та правильного документального оформлення цієї службової поїздки підприємству слід керуватися Інструкцією про відрядження.

Керуватися Інструкцією про відрядження мають бюджетні організації в обов’язковому порядку, а не бюджетні — в рекомендованому та КЗпП.

І хоча в основному всі питання, пов’язані з відрядженнями по Україні та за кордон, регулюються Інструкцією про відрядження, вона не визначає категорії працівників, які при направленні у відрядження мають додаткові гарантії: їх встановлено КЗпП.

Так, ст.176 КЗпП забороняє направляти у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років. А жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей – інвалідів, не можна направляти у відрядження без їхньої згоди (ст.177 КЗпП). Період від трьох до чотирнадцяти років починається після дня, коли дитині виповнилося три роки, і закінчується днем, коли дитині виповнилося чотирнадцять років, включаючи цей день.

Зазначені норми КЗпП спрямовані на захист жінок – працівниць, які мають малолітніх дітей, та створення для них умов поєднання роботи з материнством і є обов’язковими до виконання всіма підприємствами, незалежно від форми власності та підпорядкування.

Таким чином, відмова жінки від службового відрядження з мотивів наявності у неї дитини віком від трьох до чотирнадцяти років або дитини-інваліда не може кваліфікуватися роботодавцем як порушення трудової дисципліни.

Джерело: Журнал "Кадровик України"