Оподаткування середньої зарплати за час вимушеного прогулу

В індивідуальній податковій консультації від 04.08.2017 р. N 1498/З/99-99-13-02-03-14/ІПК ДФСУ роз’яснює питання щодо оподаткування стягнутої на виконання судового рішення суми середнього заробітку.

нарахованої за час вимушеного прогулу і повідомляє, що роботодавець), при нарахуванні (виплаті) платнику податку - фізичній особі (працівнику) на підставі рішення суду сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу має виконати усі встановлені ПКУ функції податкового агента (у т. ч. щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору). Аргументуючи таке своє рішення ДФСУ посилається на п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Додамо, що  в Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (втратив чинність у вересні 2016 р.) була пряма норма ст. 65, у якій було сказано, що у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

На жаль, у новому Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, що діє з вересня 2016 р., такої норми немає. Мабуть цим і зумовлене збільшення кількості запитань на цю тему. Так, ніби порядок оподаткування доходів визначають постанови ВСУ чи закони «Про виконавче провадження», а не Податковий кодекс.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 04.08.2017 р. N 1498/З/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення [...] щодо оподаткування стягнутої на виконання судового рішення суми середнього заробітку, нарахованої за час вимушеного прогулу, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно із пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Разом з тим при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівникові за вимушений прогул сум потрібно врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", в абзаці п'ятому п. 6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи викладене, юридична особа (роботодавець), при нарахуванні (виплаті) платнику податку - фізичній особі (працівнику) на підставі рішення суду сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу має виконати усі встановлені Кодексом функції податкового агента (у т. ч. щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.