Ризики – дорослим не іграшка

Управління ризиками у світі VUCA (VUCA – volatility (нестабільність), uncertainty (невизначеність), complexity (складність), ambiguity (неоднозначність) стає базовим завданням підприємства, а вміння керувати ризиками.

В корпоративних моделях компетенцій можна впевнено відносити до загальнокорпоративної групи. 

Управління ризиками в умовах невизначеності — це поєднання стратегічних и операційних рівнів прийняття рішень, взаємодія сфер математики, логіки, психології та інтуїції. Виклик сьогодення полягає в тому, що виграє, отримає перемогу і зможе бути ефективним в сучасних умовах бізнесу той, хто зможе об’єднати інтуїцію та логіку у своїх підходах та рішеннях.  

Ризики - це не унікальне для бізнесу явище. Схоже, що ризик був завжди з того моменту як людина усвідомила себе окремо від природи. В навколишньому середовищі повному небезпек для життя людині доводиться не тільки жити, але і добувати собі їжу і забезпечувати продовження свого роду. Принаймні старогрецьке і староіталійське коріння слова «ризик» дає можливість це припустити (грецьке слово «rizikon» означає «скеля» або «наважитися»). Ще тоді, вийшовши з природньої колиски, молоде людство почало усвідомлювати, що життя це постійна боротьба з перешкодами, небезпеками і загрозами. Зробив крок – і вже ризикнув. Але гірше того: не зробив - і все одно міг опинитися в зоні ризику. Коли ж люди почали активно природу не тільки освоювати, але і змушувати її працювати на себе - кількість ризиків значно збільшилася вже від наслідків активностей.

Люди почали мріяти про те, що добре було б мати машину часу. Тоді б, знаючи майбутнє і роблячи кожен крок сьогодні, можна було б точно знати, де «підстелити соломку». Якщо майбутнє відоме – то і ризику немає. Або по-іншому: немає майбутнього - немає ризику. Таким чином, джерела появи ризиків – закономірності розвитку, прийняті людиною рішення та просто випадковості.

Якби у майбутнього та сьогодення не було варіантів: тільки так і ніяк по-іншому – ризиків було б значно менше. Виявляється, коли за тебе все вирішили, залізним парканом обнесли шлях твого руху і єдиний вірний напрямок вказали правицею – можна йти та нічого не боятися. Товариші ззаду підштовхнуть, ті, що попереду – пригальмують, не дадуть відбитися від зграї. Все як у людей. Немає варіантів – немає ризиків. Також спокійно всім, коли нікуди не треба і нічого не хочеться. Немає вольового рішення – немає ризику.

Ось він рай «безризиковості»: майбутнього немає, варіантів немає, волі твоїх рішень також немає. Але .... - це ж не життя. Якщо ми народилися, ми вже ризикнули. І все життя, в кожному кроці будемо вибирати з двох ризиків, який нам подобається більше.

Як бачимо, в різних підходах навіть на рівні визначень вже закладено різний підхід і вибір інструментів, як для ідентифікації ризиків, так і для управління ними. Питання про джерела виникнення ризиків і методи управління ними вирішувалися не тільки вченими та математиками – Паскалем, Ферма, Лейбніцем, Бернуллі та іншими. Але і багатьма приватними особами, які, наприклад, стоять біля букмекерської контори, або біля ігрового автомата, або є постійними відвідувачами казино. І, звичайно, нормальні, професійні та раціональні представники бізнесу багато роблять для вивчення та управління ризиками. Складність роботи з ризиками визначається – ситуацією, особистим ставленням і знаннями та інструментами. З цих трьох базових елементів можна створити матрицю ідентифікації ризиків для основних сфер бізнесу і управління проектами.

Коли ми говоримо про ризик ми можемо бути фаталістами, песимістами, фанатиками або прагматиками. У кожного є своє «особисте» ставлення до цього явища. Люди, коли приймають рішення, створюють уявлення про ситуацію у вигляді списку її властивостей або факторів (розмір виграшу, програшу, ймовірність програшу, рівень ризику) і величини наслідків після дії чинників. Це в ідеалі. А в житті ми спрощуємо ситуації, нехтуємо незначними з нашої точки зору факторами, спрощуємо проблеми вибору і знижуємо рівень домагань ( «у мене є тільки єдиний вихід ...», «мені нічого іншого не залишається робити»), надаємо більшого значення втратам, ніж виграшам і т.і. У книзі Д. Канеман і А. Тверскі «Прийняття рішень в умовах невизначеності: правила і упередження» розглядається цілий ряд таких «пасток» прийняття рішень, через які ми самі себе можемо занурити в ситуації додаткового ризику.

Це ставлення сьогодні визначає наші вчинки та рішення, які стосуються майбутнього – не тільки свого приватного, але, як фахівців і керівників – корпоративного.

У компаній є своя класифікація по відношенню до ризиків: страус, сова, дронт і лемінг. Така класифікація вийшла в системі координат «ставлення до ризику»/«управління ризиками». Навряд чи підприємство захоче бути стародавньою  птицею яка вимерла - дронтом, які некваліфіковано керують ризиками і уникають ризиків. Також, не некваліфіковано керувати ризиками і до того ж їх постійно шукати – тоді підприємство як лемінг летить в прірву.

В наслідок аналізу, зрозуміло, що у підприємств невеликий вибір – проактивне ставлення до ризиків і гнучке вибудовування управління ризиками. В будь якому випадку, і стратегія страуса і стратегія сови передбачає вивчення ризиків.

Звичайно існують способи оцінювання, як особистого, так і корпоративного відношення до ризиків, які дозволяють проаналізувати свої найчастіші сценарії та стратегії поведінки, побачити на якій стороні – «світлій» або «темній» – найвірогідніше  ми знаходимося, для того, щоб не бути «одуреними випадковостями» («Одурені випадковостями» Нассім Талеб 2002). Навіть якщо всі тренди і закономірності відображають існування тільки білих лебедів. Пам'ятаймо, що у майбутнього завжди є варіанти. І диво можливе. І принц на білому коні також можливий, як і чорний лебідь на ставку («Чорний лебідь» друга книга Талеба, що вийшла в 2006 році).

Крім двох «улюблених» багатьма методів управління ризиками – «прийняти» і «уникати», спектр можливих підходів ширше. Для різних ділянок підприємства, за допомогою «інтуїтивно-логічного» підходу, з'являється можливість проаналізувати кілька сценаріїв дій.

Таким чином, якщо комплексно розглянути ситуацію прийняття рішення, виявити діючі фактори, можливі варіанти дій та їх наслідків, ми отримуємо багатогранне бачення ризиків та їх величину. Якщо обираючи сценарії дій, скористатися різним психологічним сприйняттям ситуації, інтуїція та логіка в парі зможуть знайти найкращій вибір и надати додаткової впевненості в умовах нестабільності та вірогідності.