Застосування коефіцієнту коригування (коефіцієнту підвищення) (Порядок № 100)

В сезон відпусток завжди виникає питання про коефіцієнт підвищення або як "коефіцієнт коригування". Зверніть увагу, коефіціент підвищення застосовується лише при розрахунку середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.

У випадках підвищення на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства чи колективного договору, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаюччи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. (п. 10 Порядку № 100)

Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), які були встановлені.

На коефіцієнт підвищення коригуються «заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати» Інші виплати це:

• доплати і надбавки (в т.ч. за ранг);
• суми індексації;
• виплати за час протягом якого за працівником зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, вимушеного прогулу, тощо);
• допомогу по тимчасовій непрацездатності;
• виробничі премії, які мають постійний характер.

Середня зарплата не коригується, якщо зміна тарифної ставки (посадового окладу) працівника пов’язана з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу тощо (абзац третій п. 10 Порядку № 100).

Також не слід проводити коригування, якщо заробітна плата була збільшена не за рахунок підвищення тарифної ставки чи посадового окладу, а за рахунок зростання розмірів інших видів виплат, наприклад, премії (разової), надбавки, доплати тощо.

Зазначимо, що в першу чергу норма щодо коригування заробітної плати поширюється на бюджетні організації та установи, тобто вони повинні провадити коигування обовязково. Фахівці перевіряючих органів за наслідками перевірок бюджетних організацій зазначають, що непроведення коригування зарплати є найбільш типовим порушенням.

На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях заробітна плата та інші виплати коригуються з урахуванням фінансових можливостей. Ці підприємства у випадку скрутного фінансового становища мають право зменшити коефіцієнт коригування, але не мають права взагалі її не коригувати (листи Мінпраці від 15.10.2007 р.  № 250/06/186-07, від 05.12.2005 р. № 06-4/165).

Наприклад, якщо на підприємстві розмір окладів збільшено в 1,7 разу, але немає фінансової можливості провести коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,7, підприємство, видає наказ де зазначає, що коефіцієнт -  1,3 або інший, з огляду на свій фінансовий стан. Цей наказ необхідно погодити із профспілковим комітетом підприємства, або з іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом (лист Мінпраці від 24.10.2008 р. № 696/13/84-08).

А от за непроведення коригування є відповідальність. Згідно норм ст. 12 Закону про оплату праці норми та гарантії, передбачені цією статтею, КЗпП та іншими актами законодавства України з питань оплати праці, є мінімальними державними гарантіями.

За незастосування коефіцієнту підвищення роботодавець несе відповідальність згідно зі ст. 265 КЗпП і п. 1 ст. 41 КупАП.

Виплата заробітної плати не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб  підприємств – від 30 до 100 нмдг або від 510 до 1700 грн.

За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, що дорівнює десятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тобто по 32 000,00 грн.