Щодо обчислення й нарахування відпускних, якщо працівник відпрацював менше норми за підсумованого обліку робочого часу

Ситуація, за якої відпрацьованих годин менше норми, може скластися як з вини працівника, так і з вини роботодавця.

Якщо працівник недопрацював зі своєї вини, він отримує зарплату пропорційно до відпрацьованого часу. Якщо з вини роботодавця, таке недопрацювання вважається простоєм і підлягає оплаті.

Залежно від причин і того, як були оплачені години недопрацювання /перепрацювання в розрахунковому періоді, й необхідно визначати середню заробітну плату для оплати часу відпускних.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100), для обчислення відпускних або компенсації за невикористану відпустку застосовується розрахунковий період 12 місяців.

Абзацом шостим п. 2 встановлено, що час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалась заробітна плата чи зберігалась частково, виключається з розрахункового періоду.

З огляду на вищезазначене, до 12-місячного розрахункового періоду не включається час простою не з вини працівника, коли за ним частково зберігалась заробітна плата в розмірі 2/3 тарифної ставки. Про це також йдеться в листі Міністерства соціальної політики України від 20.12.2007 р. № 929/13/84-07. Якщо в розрахунковому періоді працівник не працював із власної провини та за ним не зберігалась заробітна плата, такий період слід включати до розрахункового періоду.

Журнал "Кадровик України"