Щорічна відпустка за час вимушеного прогулу

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні.

За відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору. Згідно зі ст. 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У п. 2 ч. 1 ст. 82 Кодексу законів про працю України (далі— КЗпП) та ст. 9 Закону № 504 зазначено, що час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. При цьому її тривалість визначається пропорційно з дати поновлення на роботі й до кінця його робочого року.

Водночас зверніть увагу, що якщо при звільненні, визнаному судом незаконним, працівнику була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення його на роботі права на використання цих днів відпустки він не має. Також не передбачено й повернення працівником виплачених йому коштів за відпустку при звільненні чи зарахування їх в рахунок суми за відпустку, що надається за період вимушеного прогулу.

Порада від газета "Консультант Кадровика"