Повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу за внутрішнім сумісництвом

Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина.

Підприємця, приватної особи за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43).

При прийнятті працівника на роботу на умовах сумісництва (як зовнішнього, так і внутрішнього) обов’язковим є укладання трудового договору, який оформлюється шляхом видання наказу чи розпорядження роботодавця. Таким чином, при внутрішньому сумісництві з працівником, який вже працює на підприємстві як на основному місці роботи, укладається ще один трудовий договір про роботу за сумісництвом на іншій посаді, а з цього випливає, що в такому випадку теж необхідно дотримуватися вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і без повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (подають таке повідомлення за формою, наведеною у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413).

Але зверніть увагу, що у повідомлені в разі прийняття працівника на роботу за сумісництвом (байдуже — зовнішнім чи внутрішнім) у графі 4 «Категорія особи» слід вказувати категорію «2» — наймані працівники без трудової книжки. Справа у тому, що трудові книжки осіб, які працюють за сумісництвом, ведуться лише за місцем основної роботи (абз. 4 п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58), а запис відомостей про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника роботодавцем за основним місцем роботи. І вказувати саме категорію «2» потрібно навіть у випадку внутрішнього сумісництва — адже хоча трудова книжка працівника наразі фактично знаходиться саме на цьому підприємстві, вона там перебуває лише внаслідок того, що і його основне місце роботи там же. І якщо працівник звільниться з підприємства як з основного місця роботи й працевлаштується на інше, то йому слід буде видати трудову книжку, яка надалі вестиметься та зберігатиметься вже на іншому підприємстві (за новим основним місцем роботи) — навіть у випадку, якщо працівник і залишиться працювати на «старому» підприємстві на умовах сумісництва, яке з внутрішнього просто «перетвориться» на зовнішнє.

Порада від газета "Консультант Кадровика"