Застосовуйте правила підсумованого обліку робочого часу правильно

Методичні рекомендації визначають правила застосування цього особливого виду обліку робочого часу, серед яких слід звернути увагу на ключові.

• запровадження підсумованого обліку робочого часу та розроблення графіків роботи (змінності) провадиться на підприємстві роботодавцем за погодженням із профспілкою. Якщо профспілки немає, ці питання можуть бути врегульовані колективним договором;
• з урахуванням характеру й умов праці тривалість роботи протягом дня до 12 годин робочого часу в зміну може встановлюватися роботодавцем за погодженням із профспілкою або в колективному договорі;
• обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні та святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Обліковим періодом за підсумованого обліку робочого часу, як правило, є місяць.
• В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди — декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо (п. 6);
• у місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних за графіком роботи (змінності) не може бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду;
• час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду;
• нормальне число робочих годин облікового періоду (місяць, квартал, рік) розраховується за календарем шестиденного робочого тижня в порядку, встановленому законодавством, і за календарем п’ятиденного робочого тижня в порядку, визначеному в колективному договорі.

В разі неналежного оформлення на підприємстві підсумованого обліку робочого часу він може мати вигляд поденного обліку робочого часу, що застосовується з порушенням статей 32, 56, 62, 71, 73, 106, 72, 107 КЗпП, тобто необґрунтоване залучення працівників до надурочних робіт, до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні; невиплата компенсації за перевищення норми робочого часу; неправомірне встановлення неповного робочого часу.

Від журналу Кадровик України