Людина. Унікальна можливості

Кожен з нас з дитинства має дар яснобачення. Однак для цього потрібно жити по правді, розвивати свою енергетику, нести у світ добро і любов до всього, що нас оточує.

53-літній киянин Олександр Саримсаков офіційно має титул «Людина. Унікальна можливості». В Індії його називають «залізна людина» - за вміння силою внутрішньої енергії скручувати метал. 
У 2009 році Олександр Саримсаков встановив рекорд України – за 9 днів подолав пішки 536 км - шлях з Києва до Львова. Сила духу і фізична підготовка дозволяють Олександру не лише допомагати людям, а й встановлювати особисті рекорди – з українським прапором він піднімався на Кайлас (5660 м) в Тібеті, на гору Мун Пік (4200 м) у Гімалаях в Індії, і 26 разів (тобто щороку) піднімається з державним прапором України на найвищу вершину Карпат – Говерлу.

У своєму житті Олександр Саримсаков встиг стільки, що іноді й на усіх десять життів забагато - він автор віршів та музичних композицій, бард, художник, колекціонер, краєзнавець, засновник школи самовдосконалення, директор Центру духовності та фізичного розвитку «Вічний рух», директор Міжнародного фестивалю вокально - хореографічного мистецтва «Співоча планета», засновник Міжнародного фестивалю «Діамант Карпат».

Його приймають у себе старці і у Тібеті, і на Афоні.
Але то вже тепер. А перед тим було різне – навіть прикутість до ліжка на майже рік. – Наприкінці 80-их років минулого століття активно почав займатися бізнесом, включився у політичну діяльність, - розповідає Олександр. – Очолював у рідному Буську організацію Народного руху, був депутатом місцевих рад. Однак це було не його – сама доля жорстко і безкомпромісно вказала тоді на це: на рік прикувала до ліжка. – Ті дні були непростими: молодий, за вікном життя. Удома дружина і малі діти, а лікарі розводять безпорадно руками, - пригадує Олександр. – Тоді за порадою лікаря звернулися до цілительки Ольги Барбанюк. Вона майже місяць читала молитви, поїла травами. І через тиждень після першої зустрічі в Олександра на цілих 9 хвилин зупинилося серце. – я бачив і тунель, і галявину з квітами. А коли прийшов до свідомості, то чітко розумів, що мій шлях – то не бізнес, і не політика, а духовний розвиток і допомога людям. 
Так почав читати і пізнавати Біблію, згодом зацікавився східними практиками самовдосконалення і розвитку людини. Зайнявся творчістю – у творчому доробку і збірка поезій, і пісні у репертуарах відомих українських виконавців.. 
Олександр Саримсаков не курить. Не вживає алкоголю – як виняток – добре сухе вино чи пиво. Разом з тим з його раціону давно зникли кава, магазинний чай, цукор. 
А натомість жоден день не минає без постійних практик – молитви, медитації, йоги. У Центрі розвитку «Вічний рух» навчає людей працювати силою думки, виховувати силу волі, перемагати страхи і бути енергійними. Каже, що кожен з нас з дитинства має дар яснобачення. Однак для цього потрібно жити по правді, розвивати свою енергетику, нести у світ добро і любов до всього, що нас оточує. 

Олександр багато років безкомпромісно переконаний: кожен у житті має те, на що заслуговує. Недарма ж у народі кажуть: що посієш, те й пожнеш. А також він стверджує, що Бог нікого не карає – карають люди самі себе своїми вчинками. А Бог – це Всесвіт, і Любов. 
Коли вибухнула війна на сході України, то подався добровольцем у зону АТО – автомат до рук не брав: роботи і без цього вистачало. По-перше, духовна і психологічна підтримка воїнів. А по-друге: там, на війні, його постійно чекають, особливо десантники – Олександр Саримсаков вправляв хребти та робив аюрведичні масажі хлопцям для полегшення стану опорно-рухового апарату після навантажень. Бувало і двом десяткам вояків за день. 
Нада-масажу (масаж під звуки співаючих чаш) та аюрведичного масажу Олександр Саримсаков навчився у фахівців з Тибету – три роки їздив за знаннями і практикою туди. 
…Перебування в АТО позначилося і на творчості – так в репертуарі барда з’явилися пісні «Я не хотів іти на ту війну» та «Алло, матусю». Останню він написав одразу як тільки затих бій під Горлівкою. 

Оглядаючись на прожите каже, що найважливіше те, що він знає хто він, і його місія - нести добро і робити людей щасливими.