Прописка за адресою нежитлового приміщення: наслідки

Державну реєстрацію підприємця здійснено за його пропискою, але потім це приміщення виведене з житлового фонду. Місце прописки залишилося тим самим, тільки вже у нежитловому приміщенні.

Чи не доведеться відповідати за те, що особа прописана за адресою приміщення, яке належить до нежитлового фонду, або це є білою плямою у законодавстві, яка дозволяє бути прописаним та зареєстрованим за адресою нежитлового приміщення?

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України (ЦКУ) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У свою чергу, ст. 4 Житлового кодексу України (ЖКУ) визначено, яка нерухомість може бути віднесена до житлового фонду: жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» визначає житлове приміщення як опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання. А нежитлове – як приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Воно є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Крім того, у п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 25.12.92 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» закріплено, що житло – це приміщення, яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо). У постанові також вказується, що не можуть визнаватися житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання, відокремлені від жилих будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення.

Враховуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що теоретично реєстрація місця проживання фізичної особи за адресою нежитлового приміщення є неправомірною. Однак, на практиці до відповідальності такі фізичні особи не притягаються, оскільки чинне законодавство її не визначає. Негативні наслідки, такої реєстрації, можуть виникнути у фізособи під час реалізації нею окремих цивільних прав та обов’язків, що безпосередньо пов’язані з її місцем проживання, а саме усиновлення, встановлення патронату або опіки, отримання компенсацій на сплату комунальних послуг тощо.

Окрім того, в судовій практиці траплялися випадки примусового виселення фізичних осіб, що проживали в нежитловому фонді. Перш за все, пов’язано з позовами власників таких нежитлових приміщень до осіб, що проживали в них.

Світлана МОРОЗ,

тренер-консультант Школи успішних юристів «Exemplum»

[відкрити контакти][email protected]

Контактный телефон: [відкрити контакти]+38 (066) 37 22 429

https://www.facebook.com/Exemplum.law