Я купив не фотоапарат? А що?

Схоже, що ми інколи недооцінюємо справжні поради. Пригадується коротка розмова з татом після придбання мною нового «Нікона».

- «А знаєш, ти купив не фотоапарат?»
Я оторопів і здивовано чекав на пояснення.
- «Ти купив можливість!», - продовжував тато.
- «Так от. Щоб зробити хороше фото, а це тобі обов’язково захочеться, ти матимеш вдивлятися в природу, росу на траві, характер тварин, які вони бувають різні, помічатимеш форму кущів та розумітимеш обличчя людей… Дякуючи цьому фотоапарату, ти вже ніколи не станеш мисливцем, бо через його віконце бачитимеш життя, а не смерть; ти робитимеш портрети дітей, а потім старих людей і глибше відчуєш наскільки наше життя швидкоплинне… Воістину, ти купив не камеру, а чудову можливість!

Тато посміхнувся і пішов. А я до цих пір не можу бути байдужим ні до природи, ні до тварин, ні до людей, яких фотографую. Мій світ перевернувся.

Тато в юності мав фотографію за хобі і довів його до досконалості через що був запрошений редакцією журналу «Советское фото» працювати кореспондентом в Москву. Але залишився в селі працювати вчителем музики, став досвідченим бджолярем, першокласним столяром-червонодеревником та відомим народним лікарем-костоправом. Став людиною, яка коли говорить, то тільки те, що обов'язково приносить іншим корить!

*Фото: Оксана Литвиненко, керівник департаменту тренінгів "Анданте" в Індії з фотоапаратом, подарованим її татом.