Дебати. Інший погляд на процес

Сьогодні слово «дебати» викликає в багатьох людей прикре відчуття й навіть відразу. Чомусь воно асоціюється виключно з політичними ток-шоу, де сторони сваряються, ухиляються від запитань, переходять на особистості...

Таке видовище привертає увагу, однак лишень увагу тих, хто полюбляє скандали.


У спеціалістів з аргументації чи дебатування таке явище посилює думку, що дебатам обов’язково треба навчати якомога більше людей у нашій країні.

Насправді дебати – це прекрасний спосіб мислення та поведінки у величезній кількості ситуацій мовлення.

Під дебатами мають на увазі спеціально організований, чітко структурований публічний обмін думками між двома сторонами щодо актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не одне одного. Тому вербальні й невербальні засоби, які використовують учасники дебатів, мають на меті отримання певного результату – сформувати в слухачів позитивне враження від власної позиції.

У житті ситуації, коли дві сторони змагаються за визнання правоти однієї з них третьою, зустрічається досить часто. Найвідомішими є судові дебати, де представники сторін (позивача й відповідача або обвинувачення та захисту) намагаються переконати в своїй правоті суддю. Адже той, хто зможе краще переконати його, й стає переможцем у судовій справі.
Таку ж саму ситуацію передбачають і парламентські дебати, в яких є прихильники законопроекту та його опоненти. А парламент, вислухавши аргументи обох сторін, має прийняти рішення й підтримати одну з них.

Останнім часом у діловому світі дедалі частіше оголошують конкурси для визначення виконавця певних робіт чи замовлення, так звані тендери. Якщо організація (чи підприємство) зможе переконати замовника, що саме вона найкраще виконає цю роботу, вона отримує замовлення. Відкриті захисти проектів, пропонованих різними творчими групами всередині компанії під час виконання замовлення або різними компаніями в рамках одного проекту, мають ознаки дебатів.

У науковій діяльності також відбуваються дебати. Кожен захист наукової праці, кандидатської чи докторської, передбачає, що автор дослідження доводить її основні положення, а інші вчені йому опонують.

Популярність дебатів у сучасному світі насамперед пов’язано з політикою. Першими телевізійними дебатами були теледебати між Джоном Кеннеді та Річардом Ніксоном під час передвиборної президентської кампанії в США 1960 року. Можна сказати, що після цього вони стали невід’ємною частиною політичного життя як на американському континенті, так і в Європі.

Майже всі компоненти дебатів можна знайти в нашому повсякденному житті, хоча в ньому вони набагато менш формальні. Ми постійно намагаємося переконливими методами вплинути на рішення інших. Ініціювати зміни у будь-якій формі – то сама природа людського існування.

Інтерв'ю для отримання нової посади – односторонні дебати на тему, чи треба когось наймати. Ви наводите свої причини, інтерв’юєр формулює запитання. Зрозуміло, що ви повинні йому відповісти, ситуацію інтерв'ю структуровано, й рішення приймається під час розмови.

Зустріч із викладачем, якого треба вмовити подовжити граничний термін здачі роботи, – подібна ситуація. Ви маєте власні аргументи, тема обговорення – ваша переконлива апеляція щодо подовження терміну, й зрештою рішення прийнято.

Коли ви намагаєтеся щось продати, просите в батьків авто на вечір або дозволу повернутися сьогодні додому після дванадцятої, обговорюєте урядову політику з друзями, оцінюєте різні книжки та фільми, всі ці ситуації мають компоненти дебатів, хоча вони не надто формальні. У всіх цих прикладах, так само як і в багатьох інших випадках повсякденного життя, люди мають суперечливі думки, й рішення на чиюсь користь приймається саме завдяки обговоренню, під час та після нього.

У світі існують спеціальні програми щодо навичок дебатування. І в Україні теж в останні роки використовують дебати як певну технологію та навчання засобам дебатів.

Дебати – це змога утвердження людини як промовця, оратора, але водночас це й шлях до активної позиції в житті. Уміння довести свою думку публічно, обрати власний шлях вирішення поставленої проблеми й аргументувати його доцільність – ці навички потрібні в сучасному житті всім, хто небайдужий до сучасних проблем суспільства, хоч би ким він або вона були – дорослими чи дітьми.

А.Мейкелджон, екс-президент американського коледжу Амгерст, зазначав: «Думаючи про минуле, я намагаюся обрати серед довгої низки учнів найсильнішу в інтелектуальному плані групу, яка була найкращою в шкільному навчанні та найперспективнішою щодо майбутніх інтелектуальних досягнень. Хоч би як я прагнув цього, я не можу долучити до цієї групи ані моїх улюблених учнів із філософії чи математики, ані тих, хто мав значні успіхи в біології. Не можу я надати перевагу й відмінникам, які успішні з усіх предметів.

На мою думку, сильнішими за будь-яку групу, непереможними в інтелектуальному плані, найдопитливішими та найбільш зацікавленими в навчанні, найкраще озброєними для боротьби з проблемами, що виникають, були шкільні дебатери – учні, які, окрім вивчення обов’язкових предметів, об’єднуються разом для інтелектуального протистояння одне одному та своїм друзям з інших шкіл».

Дебатування закликає індивідів долучитися до незалежного мислення. Вальдо Вільгофт з’ясував це ще 1929 року: найважніша річ у світі – це мислення. Учень може пройти цілий академічний курс і не породити жодної оригінальної думки. Вивчення того, що є в книжці, та того, що сказав учитель, – це ще не мислення. Мислення складається з проведення нових ліній між окремими думками – новими для мислителя, але необов’язково новими для решти світу. Дебатування спричинює потребу думати, думати та ще раз думати. Дебатер навчається, тому що мислення – це не тільки зміна стереотипів і не виправдання усталених упереджень.

Дебати розвивають потенціал для незалежних, вільних думок та діалогів. Не можна легко контролювати дебати та керувати ними, цей процес потребує активного мислення.

Дебатер має досліджувати й розуміти різні аспекти проблеми. Він учиться тому, як збирати інформацію та як її організовувати потім для власних потреб. Процес дебатування динамічний, гнучкий, рухливий і постійно змінюється. Кожен день несе нові ідеї. Кожен опонент використовує певні аргументи, яких очікують від нього, та зовсім несподівані.

Оскільки дебатери шукають шляхи використання того, що було сказано проти них, то треба шукати, встановлювати зв’язки між аргументами в кожних дебатах. Дебатери також навчаються брати участь у змаганнях з іншими у сфері ідей, співпрацюючи зі своєю командою під час цих спроб. Вони вчаться співпрацювати для того, щоб бути конкурентоспроможними. Дебатери повинні критично аналізувати та реконструювати ідеї, представлені їхніми опонентами, готуючись робити те ж саме решту життя під час кожного процесу передавання інформації.

Дебати покликано формулювати зрозумілий публічний діалог та сприяти зародженню чогось на зразок масштабного критичного мислення. Шляхом заохочення учасників до уважного розгляду коренів питань і суперечностей може бути створено потужний опір багатьом проблемам, які які нас непокоять нині. Важливіше, однак, те, що дебати подають метод критичного мислення та постановки питань, що може допомогти кожному, хто шукає нових інтерпретацій змісту. Дебати заохочують учнів обговорювати не тільки зміст, але й межі проблем та засоби їх вирішення.

Дебати підвищують жвавість розуму через навчання швидко формулювати та висловлювати ідеї. Виступаючи без підготовки, дебатери повинні почути думку й потім дати відповідь.

Сподіваюся, що все сказане переконує у великих можливостях дебатів як способу діяльності. Залишається спробувати навчитися цьому й потім використовувати як певну перевагу в житті.


Журнал "Я-ПЕРШИЙ", №7-8, 2008