Про знання та їх походження

Розмова з Володимиром Коливаєм, генеральним директором СП "ІМІДЖ ОСВІТА", бізнес-тренером та консультантом, після його аудієнції з Далай-Ламою.

«Де ми взялися й звідкіля прийшли?
Чому ми тут й куди покірно йдемо?
Ґрааля чашу так і не знайшли…
І цінностей в собі ніяких не несемо.
"Поводирі" сліпих униз ведуть
І запевняють всіх, що піку досягнули…
Так як брели сліпі, так і бредуть…
І через те Закон буття не осягнули"

"Секрет."

Ми інколи переживаємо крах у кар’єрі чи сім’ї, навіть не розуміючи його справжніх причин. Ми часом беремо собі на озброєння привабливу інформацію, чітко не уявляючи, який саме результат вона нам принесе. На мій погляд, до всього, що нас оточує, ставлення має бути більш вдумливим. Для цього варто цікавитися походженням самих знань. Навіть існує наука - епістемологія, яка цим і займається. Прикладом неуваги до походження знань може бути моя розмова з відомим в Києві бізнес-тренером НЛП. Він від мене зі здивуванням дізнався, що його система, як і масовий зомбі-фільм «Секрет» - це вирваний та спотворений фрагмент медитативних практик Сходу, такий собі шматочок, посаджений на грунт сучасного егоїзму. Він не знав, що так-званий «винахід НЛП» (постановка цілей) на санскриті звучить «санкальпа» і вже декілька тисячоліть поспіль є основою східних медитативних практик. Як виявилося (уже на моє здивування), що в сучасній «технології успіху», внутрішні морально-етичні норми взагалі не є аж такими потрібними. П’янкі установки на успіх - ось те чудо, яке має приносити нам успіх.

"Чуда - не буде!"

Ось так, покладений на грунт людського егоїзму, так-званий «секрет» перетворився (чого й варто було очікувати) на масову тенденцію, якщо не сказати психоз. Але ж фундаментом завжди мають бути і внутрішні напрацювання. Чи не так? Інакше, чуда - не буде. А звідки взятися таким напрацюванням, коли більшість сучасних методик націлені на успіх індивідуума лише в зовнішньому світі? Це не зовсім вірний шлях, бо мова йде про втручання низькосортної, хоч і привабливої інформації, в нашу з вами свідомість. От і виходить, що без урахування походження знань ми перетворюємося на довірливих сліпців. А таких можна вести куди-завгодно, навіть до прірви…

"А хто ж вчить?"

В погоні за успіхом (грошима та владою) нам не має справи до того, що там і як впливає на наш розум. У власних «наполеонівських планах» нас мало цікавить наш внутрішній світ. Та, потрапивши під вплив матеріалізму одного разу, ми стаємо впійманими на все життя. Хіба не сумно бачити, як відбувається добровільне самоув’язнення: спочатку ми привчили себе думати, що ми живемо лише одне життя і все треба брати силою. От і хочемо втовпитися всі в одні й ті ж вузькі двері матеріального успіху, наче іншого щастя в світі й не існує. Ніхто не проти матеріальних благ та достатку. Але ж має бути розумний баланс!? Ніхто не проти релігії. Але ж без ненависті до інших! Цей сумний процес боротьби стає ще жорстокішим, коли ми свідомо захоплюємося лідерством та «технологіями успіху», бо все відбувається за шаблонними програмами. А хто ж вчить? Чи дійсно ті люди, від яких ми так бездумно перехоплюємо так звані «безцінні техніки лідерства», є тими майстрами свого власного життя? Що ми про них знаємо? Чому ми дозволяємо впливати і на наше життя, та ще й за гроші? Будьмо сміливими в признанні: бо обіцяють нам успіх на тарілочці і саме для нас.

"Хіба це не катастрофа?"

Ще один приклад: той же відомий київський бізнес-тренер на тренінгу для топ-менеджерів авторитетно заявив, що керівнику совість взагалі не потрібна. Жах полягав у тому, що з усієї групи посмів не згодитися лише один учасник. Всі інші топ-менеджери, заплативши немалі кошти за участь, слухняно кивали головами. Я тоді його запитав: «Як це? Ви дома совістливий чоловік, порядний тато, а прийшовши до інших людей, Ви перетворюєтеся на раціонального менеджера без совісті? Хіба це не катастрофа? Адже справедливому керівнику вірять більше, бо він скоріше взагалі не зробить крок, а ніж зробить його проти совісті. Саме за морально-досконалими людьми всі ми сьогодні засумували. Особливо на роботі. Невже дійсно керівнику совість не потрібна?

"Сьогодні стало більше друзів, та схоже, що ми скоро досягнемо піку справжньої одинокості…"

Найскладнішою проблемою є те, що для нас сьогодні заблоковані справжні, істинні знання. Тому й адекватних прагнень зустрінеш рідко. Та й справжні вчителі зустрічаються не часто. Я вже мовчу про рідкісний шанс зустріти так званого Гуру життя. А зустрівши, ми не в змозі розпізнати його, оскільки не звикли схилятися перед заслугами інших. Гординя та заздрощі – ось що залишає нас на узбіччі від перевірених життям знань Вчителя. А чому? Тому, що середовище, де всі прагнуть миттєвої вигоди, руйнує сам дух стосунків «вчитель-учень». Гординя їсть нас непомітно з середини, як іржа. Дуже мало в житті справжнього та багато штучного. Сучасний бізнес стає пустим і холодним. Але ж бізнес – це ми з вами! Сьогодні стало більше адвокатів, та справедливості все менше й менше… Сьогодні стало більше лікарів, та здоров’я не прибавилося ні в кого… Сьогодні переповнені вітрини, та порожньо у власній хаті. Сьогодні стало більше друзів, та схоже, що ми скоро досягнемо піку справжньої одинокості… Зі своєї сторони генерація молодого покоління прагне стверджуватися. Це, загалом, добре. Проте, молодь часто демонструє або екзальтовану настирність, або ліниву апатичність. Чому ж ми беремо лише ті знання, які лежать на поверхні? Тому, що мріємо про миттєвий успіх, тут і сьогодні. Бо нам хочеться мати все й одразу. Прихована жадібність стає, на жаль, стилем життя; ми стаємо самотні від власної фальші... Тому і в пошані сьогодні не вчителі, а суфлери. Наша власна гординя – це той заклятий внутрішній ворог, який невблаганною стіною затуляє нам прохід до щастя. Ми і тільки ми є центром нашого життя…

«Всяка радість у цьому світі витікає з бажання щастя іншим. Всяке страждання у цьому світі бере початок в бажанні щастя лише собі.»

А де ж радість співпраці? А де ж розуміння взаємозалежності? ЇЇ поглинає егоцентризм, а як результат – конкуренція, жадібність та морок одинокості... Великий Шантидева говорив: «Вони конкурують з рівними собі, вони зневажають тих, хто стоїть нижче них та плазують перед тими, хто над ними… Коли ж настане хоч якась користь від цих людей?..» Ось так велику справу саморозвитку підмінило спустошливі поняття «лідерство» та «конкуренція». Вони наповнюють нас отрутою прихованої зверхності до інших, зневаги та егоїзму. Молода генерація змушена купувати штучні знання через тренінги та модні книги. У молоді немає вчителів… Вони їм не потрібні? Ми йдемо навпомацки, ризикуючи своїм майбутнім та щастям своїх близьких. Давня індійська мудрість устами того ж Шантидеви нам тихо шепоче: «Всяка радість у цьому світі витікає з бажання щастя іншим. Всяке страждання у цьому світі бере початок в бажанні щастя лише собі». Та що нам до цього… Що нам до симфоній Моцарта творів Тагора, вегетаріанців, моралістів та інших порядних «невдах». Сьогоднішні герої-лідери закінчать в присутності одинокості свого егоїзму, налічивши біля своєї труни декілька родичів та пару байдужих колег… Адже живемо лише для себе... Тому тільки собі й потрібні. Та все залежить від нас і може бути по-іншому!

"Хіба це не вчинок?"

Пригадую, як я колись натхненно розповідав молодому хлопцю зі США, члену Корпусу Миру, що перша назва його організації була не «Корпус Миру», а «Корпус Кеннеді», на честь його засновника - президента США Джона Кеннеді. В його очах я бачив відверте здивування. Тоді я розповів Крісу і про те, що майбутній президент США став Героєм Америки, коли йому ще не виповнилося, здається, і 24. Торпедований корабель розколовся навпіл і молодший офіцер Джон Кеннеді, підхопивши серед уламків корабля пораненого матроса, понад чотири доби у відкритому океані, без прісної води та їжі, тягнув його на своєму плечі. І не кинув. Їх знайшли на п’яту добу. Обох і живих. Хіба це не вчинок?! Здається, моя розповідь була наскільки щирою, що Кріс полюбив Корпус Миру ще більше.

"Фрейд зайшов в тупик!"

Ми вважаємо, що дізнатися про щось нове – це головне! Але це не зовсім так. Знання самі по собі нікому нічого не гарантують. Ми можемо перечитати гори книг по філософії, стати більш освіченими чи релігійними, але при цьому, залишатися все тими ж. Чому? Тому, що ніколи й не чули про те, що серед утаємничених знань духовних практиків Сходу існує особливий секрет: знання про те, як застосовувати самі знання. Дехто мене запитує, чи корисний тоді чужий досвід? Завжди відповідаю: деякий – так, а деякий – ні. Тим більше, те, що допоможе одному, може принести шкоду іншому. Молодь «зростає» на Фрейдові, та не знає про факт з його переписки останніх років, де він констатує: «Зі своєю теорією я зайшов в повний тупик… Радше за все поїду шукати відповіді до Індії». Цікаво, правда? Чи тепер його теорія залишається для вас все так само переконливо-приваблива?

"Шокуючий А. Ейнштейн!"

Ми знаємо машину марки «Форд» та знаменитого Генрі Форда. А чи знаємо ми причини успіху, про які сам Форд говорить так: «Про Закон Перевтілення я дізнався, коли мені було всього 21. Я перестав бути суєтним. Все, що я досягнув потім - тільки завдячуючи саме цьому Закону». А чи ви впізнаєте відразу автора наступних слів? - “Релігія майбутнього буде космічною релігією! Вона буде змушена подолати уявлення про бога, як про особистість та уникнути догм та теології. Якщо і є релігія, яка зможе задовольнити сучасні наукові потреби – це Буддизм!». Так сказав Альберт Ейнштейн. «Теорія відносності» та найсучасніші відкриття квантової фізики давно вже чекали на нього в буддійських сутрах та працях Наґарджуни.

"Теорію Дарвіна вже понад 2 тисячі років практикують буддисти."

Іншим прикладом невідомого нам походження знань є Теорія Еволюції Чарльза Дарвіна, яку він сформулював під впливом переписки зі своїм другом-вченим, який у ті роки мав експедицію до загадкового Тибету. Саме він дав Дарвіну буддистське вчення про безкінечну еволюцію, а не створення когось кимось. Погляди Шопенгауера стали основою багатьох концепцій 19 століття з глибинної психології. Та цей предмет ще в 5 столітті був детально розробленим предметом в буддиському університеті Наланда (Індія) – університеті, де викладали понад 1000 професорів, одночасно навчалося понад 10 тисяч студентів, а бібліотечний фонд перевищував 9 міліонів томів. Хто про це знає?

"Психолог №1 в світі констатував: "Далай Лама - не людина. Він вище!"

Звичайно, що не можу не привести й слова знавця людської міміки №1 в світі, головного консультанта ЦРУ та ФБР, відомого генія психології Пола Екмана. Нам пощастило навчатися в Його Святості Далай-Лами в Дарамсалі - резиденції Далай-Лами в Індії. Пол Екман протягом останніх 45 років класифікував 7000 різних виразів людського обличчя. Сьогодні П. Екман вважається найдосконалішим детектором брехні в світі. Він нам відомий і по серіалу, знятому за мотивами його книги "Психологія брехні". Після конференції «Розум та життя», яку проводив Далай-Лама для науковців з усього світу Пол Екман зробив неймовірний висновок: на обличчі Далай-Лами відсутні змішані емоції, що навіть теоретично неможливо! Пол Екман констатував, що відповідь на цей феномен радше шукати в стані розуму самого Далай-Лами, який кардинально відрізняється від розуму людини. І сучасна наука тут безсильна. Ви ще досі здивовані темою походження знань? От і недаремно Сократ сказав, що «Я знаю, що я нічого не знаю».

"Ніхто в цьому світі, крім нас самих, не зможе нас очистити. І ніхто в цьому світі, крім нас самих, не зможе нас спасти!"

З усього цього висновок такий: знання впливають на нас і ми спочатку маємо знати джерело їх отримання. Проста порада від душі має потужнішу силу, ніж найсучасніші технології успіху. Ми звикли проповідь асоціювати з чиєюсь промовою за трибуною. Та порядне життя одного з нас – це не менш сильна проповідь. І якщо ми вже й звертаємося до сучасних «технологій», то варто брати на себе відповідальність за результат, який вони принесуть. І як казав Будда: "Ніхто нас, крім нас самих, в цьому світі не зможе очистити. І ніхто нас, крім нас самих, в цьому світі не зможе спасти!" Ось весь секрет щастя. Для цього ми маємо знати як це зробити. Тому без справжніх вчителів життя – знання мертві, як труп. А вчителів сьогодні дійсно бракує, їх практично не має. Та Східна приказка нагадує: «Вчитель приходить тоді, коли учень готовий». Отже, будуючи стратегічні плани свого майбутнього, не варто покладатися виключно на свій інтелект. Він - це лише часткова складова успіху, тому що «свій інтелект» - це ще як подивитися наскільки він свій, бо ми продукт впливу інформації та вштовхнутих нам в голову знань.

Хочеться підсумувати:

Ніхто не проти того, що матеріальний достаток у мудрих руках – це добре. Але і він не є стовідсотковою гарантією правильного використання знань. Звичайна людяність та добросердечність – ось що сьогодні є справжньою рідкістю. А тому - і великою цінністю. Пам’ятаймо про вислів, що звучить як застереження: «Якщо план нашого життя не проходить через наше серце, то не має ніякого сенсу в такому планові!»