Про деякі особливості проведення тренінгу діагностування неконгруентної поведінки

Викладено окремі методичні особливості тренування навичок діагностування нещирості в процесі спілкування.

Опубліковано: Шимко, В.А. Про деякі особливості проведення тренінгу діагностування неконгруентної поведінки // Психологические тренинговые технологии в правоохранительной деятельности: научно-методические и организационно-практические проблемы внедрения и использования, перспективы развития: Материалы ІІІ международной практической конференции. Донецк, 24-26 мая 2007 года. – Донецк: Донецкий юридический институт ЛГУВД, 2007. – С. 14 – 17.

Психологічне забезпечення діяльності правоохоронних органів – складний, багаторівневий процес, ефективність і результативність якого, природно, потребує сучасної науково обґрунтованої бази методів практичної психології [1]. Неабияке місце серед них займаєгруповий психологічний тренінг[2] (далі – тренінг). Власне, існують такі ділянки вказаного психологічного забезпечення, для котрих тренінг залишається провідним засобом досягнення потрібного результату. Так, проблему формування психологічної готовності правоохоронців до оперативно-розшукової діяльності, на нашу думку, фактично неможливо адекватно вирішити без тренінгової роботи. Зокрема, це стосується такого питання як формування і розвиток в оперативних співробітників вмінь здійснювати психологічну діагностику проявів неконгруентної (нещирої) поведінки співрозмовників під час спілкування, яке зумовлено виконанням професійних завдань (далі – спілкування).

Аргументувати професійну значущість таких вмінь у правоохоронців не має потреби, оскільки це, на наш погляд, є цілковито очевидним. Проте подолати дистанцію між теоретичними уявленнями щодо актуальності питання, яке розглядається, і способами реалізації на практиці психологічного діагностування неконгруентності об’єктів професійної заінтересованості оперативних співробітників правоохоронних органів вдається далеко не завжди. Чи не єдиним засобом у цьому зв’язку є тренінг, оскільки саме цей метод передбачає інтерактивний елемент в процесі формування та розвитку тих або інших вмінь.

Інтерактивність в засвоєнні практичних технологій психологічної діагностики неконгруентних проявів повстає необхідною передумовою з декількох причин, до головних з яких ми відносимо наступні. Так, по-перше, йдеться про діагностику, що відбувається за умов професійного спілкування, отже необхідно відтворити (змоделювати) такі умови. По-друге, в тренінговій групі зручно відпрацьовувати загальні та індивідуальні особливості неконгруентності об’єктів професійної зацікавленості. Для цього група повинна бути сформована за гетерогенним принципом, тобто бути різнорідною в індивідуально-типологічному сенсі. Докладне обґрунтування цього питання було зроблене раніше [3, с.21]. По-третє, саме груповий тренінг дозволяє ефективно вирішити одну з основних труднощів – довільно розосереджувати увагу в процесі професійного спілкування.

Результати наших досліджень підтверджують, що зазначене становить особливо складну практичну проблему, з якою зустрічаються оперативні співробітники в процесі діагностування неконгруентної поведінки. Справа в тому, що для надійного достовірного висновку щодо щирості або нещирості об’єкта професійної заінтересованості, за нашими спостереженнями, потрібно здійснювати спостереження щонайменше за 5 діагностичними групами факторів. Кожна з таких груп містить дві та більше ознаки. При цьому більшість з вказаних ознак повинні бути на тільки «зафіксованими» в поведінці об’єкта, а ще й оцінені принаймні за п'ятибальною шкалою: ознака виражена «дуже сильно» (5), «скоріше сильно, чим слабко» (4), «середньо» (3), «скоріше слабко, чим сильно» (2), «дуже слабко» (1).

Ситуація ускладнюється й тим, що оперативному співробітнику потрібно, одночасно із аналізом змісту спілкування з об’єктом професійної заінтересованості,  здійснювати аналіз чисельних проявів неконгруентності та з метою перевірки відповідних попередніх висновків спрямовувати в те або інше русло бесіду для верифікації гіпотез щодо неконгруентності. Тобто фактично правоохоронцям необхідно реалізовувати психодіагностичний метод прихованого експерименту. В результаті викладеного виникає різке перенавантаження функцій сприйняття та мислення особистості правоохоронця. Це в більшості випадків супроводжується виникненням стану трансу, який характеризується помітним зниженням критичності сприйняття та переробки інформації, активізацією ситуативної тривоги, підвищенням уразливості до можливих контрвпливів з боку об’єктів правоохоронної діяльності тощо.

Наш досвід переконливо свідчить на користь того, що в процесі тренінгу діагностування правоохоронцями неконгруентної поведінки об’єктів професійної заінтересованості потрібно одночасно із ознайомленням із відповідними технологіями відпрацьовувати питання їх застосування за стресових умов. При цьому ми пропонуємо вирізняти кількісну та якісну характеристики зазначених стресових умов. Під якісною стороною стресу ми, в даному випадку, маємо на увазі загальний сегмент психіки, що піддається стресовому впливові. Так, на наших тренінгах ми «спрямовуємо» стресові впливи відповідно на когнітивну, емоційну та поведінкову сфери психіки. Під кількісною характеристикою, знову ж в даному випадку, ми розуміємо характеристики інтенсивності стрес-впливів.

Наведемо приклад. Одним з джерел оцінки неконгруентності є спостереження за динамікою морфологічної структури в поєднанні з перебігом темпоритму усної мови об’єкта професійної заінтересованості. Зокрема, результати наших досліджень, свідчать про те, що неконгруентність нерідко проявляє себе в так званих «семантично-морфологічних зламах», які супроводжуються специфічними інтонаційними коливаннями. Під час засвоєння та тренування правоохоронців використовувати цієї складової авторської технології діагностики неконгруентності, ми, серед іншого, вдаємося до наступних методичних особливостей.

На першому етапі кожний учасник тренінгу вивчає власні індивідуальні закономірності прояву неконгруентності. Для цього використовується аналіз попередньо здійсненого відео-аудіозапису неконгруентної поведінки конкретного співробітника, яка штучно відтворена в лабораторних умовах. На другому етапі правоохоронці працюють з аналогічними відео-аудіозаписами своїх колег. На-третьому – проводиться «жива» робота в парах. На четвертому – тренування відбувається в трійках. При цьому «третій» забезпечує виконання функції різноманітних перешкод (стрес-фактор) для того правоохоронця, котрий вчиться здійснювати діагностику неконгруентності. В подальшому за аналогічним принципом проводиться робота в групах з чотирьох та п’яти осіб, де кожен з «зайвих» учасників спілкування здійснює заздалегідь обумовлені задумом тренінгу психологічні перешкоди. У такий спосіб поступово збільшується кількість та змінюється якість стрес-факторів.

Нажаль, обмеженість обсягу даної статті не дозволяє зупинитись на всіх методичних аспектах проведення тренінгу діагностування правоохоронцями неконгруентної поведінки об’єктів професійної заінтересованості. Зрозуміло, що з цього приводу необхідно вести окрему розмову, а ще краще продемонструвати відповідні особливості на практиці, тобто шляхом проведення тренінгу-демонстрації. Водночас вважаємо за потрібне ще раз наголосити на тому, що, по-перше, тренінг є і залишається незамінним і, певною мірою, унікальним методом практичної психології, що займає гідне місце в системі психологічного забезпечення діяльності правоохоронних органів. По-друге, під час проведення тренінгу діагностування оперативними співробітниками неконгруентної поведінки необхідно приділяти особливу увагу профілактиці виникнення у правоохоронців трансових станів у відповідних ситуаціях. Це досягається завдяки методичним особливостям побудови тренінгу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сафін О.Д., Сідак В.С. Психолого-акмеологічні основи професійного та особистісного самовдосконалення співробітників правоохоронних органів України. – Монографія. – Київ: НА СБУ, 2004. – 178 с.

2. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Ось-89», 2000. – 224 с.

3. Шимко В.А. Деякі методологічні проблеми побудови групового психологічного тренінгу // Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Донецьк, 26-27 травня 2006 року. – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 21-26.