Школа для дітей або діти для школи? Психологічні аспекти дистанційної та очної освіти

Знання, як то кажуть, за плечима не носити. Але важливо, як їх носити й що саме… Адже освіта може бути як незграбним тягарем, так і зручною валізою. Тож розберімось, як дистанційне та очне навчання впливають на дитячу психологію.

Дистанційне та очне навчання мають свої переваги й виклики, особливо з точки зору дитячої психології. Як вони впливають на емоційний стан, адаптацію та соціалізацію школярів? Про це говоримо з психологинею дистанційної школи «Ліцей «Ангстрем» Катериною Каліновською.

• Як дистанційне навчання впливає на емоційний стан та соціальний розвиток дітей порівняно з традиційною формою?

— Для гармонійного психічного і фізичного розвитку дитини потрібен ресурс, тобто можливість і здатність нервової системи змінюватися і розвиватися.

Не секрет, що діти в традиційній школі дуже перевантажені. Вони перевантажені фізично, психічно, емоційно. І перший показник цього — те, що діти проходять після школи дуже втомлені, роздратовані, апатичні, а їм ще весь вечір робити уроки на завтра. 

Окрім щільного навчального графіку, діти витрачають багато зусиль на те, щоб змушувати себе робити те, чого не хочеться. Хочеш, не хочеш — треба іти на фізкультуру. Готовий, не готовий — пиши контрольну з математики. Потрібно, непотрібно — інтегруйся в оточуюче соціальне середовище. Це забирає багато зусиль, і ми це з вами, як дорослі, дуже добре знаємо. І це, я вважаю, один з найголовніших недоліків традиційної освіти.

Дистанційний формат дає змогу самостійно планувати своє навчання відносно своїх потреб і можливостей. Дистанційне навчання безумовно вивільняє психічні ресурси та час, що сприяє, знову ж таки, психічному розвитку. Але важливо, як саме буде використано цей час і ресурс дитиною. 

• Які переваги та недоліки ви бачите в обох форматах навчання з точки зору психологічного розвитку дитини?

— Якщо говорити про недолік дистанційної освіти, який може негативно впливати на розвиток, це відсутність роботи в колективі. Коли дитина може приймати чужий досвід, може обирати собі поведінку інших, як приклад, приміряти на себе різні соціальні ролі. Цей факт потрібно обов'язково враховувати, тому учневі дистанційної школи треба компенсувати нестачу цих важливих аспектів за межами школи, тобто в гуртках, спортивних секціях, музичних школах.
У зв'язку з цим я завжди наводжу такий приклад. Один із батьків наших учнів на запитання своїх друзів «А як же соціалізація?» відповів «А як у тебе діти влітку на канікулах соціалізуються?»

• Чи є певні типи дітей, які краще адаптуються до дистанційного навчання, ніж інші?

— Якщо дитина звикла навчатися під тиском дорослих під примусом в стані стресу, тоді ті чинники спримаються її нервовою системою як стимул. Такій дитині в умовах дистанційної освіти буде важко. Їй буде не вистачати стимулів жорстких рамок примусу. Але я вважаю, що такий формат поведінки точно потребує змін. Звичку активно діяти в стані стресу дитина забере в доросле життя і буде вже вирішувати дорослі проблеми з цим пов'язані. 

Дистанційний формат освіти, де відсутні жорсткі дедлайни, мінімізований тиск, суб'єктивне оцінювання, сприяє оформленню іншого типу мотивації — діяти не через страх, а через бажання проявитися. Це, в свою чергу, сприяє особистісному розвитку, дає змогу відкрити індивідуальний потенціал кожної дитини.

• Як дистанційне навчання може вплинути на розвиток самодисципліни та відповідальності у дітей?

— При дистанційній формі навчання дитина сама або спільно з батьками планує свій навчальний процес. І оця свобода вибору накладає певну відповідальність. Чому? Бо ти не пливеш за течією, а сам прийняв рішення. Звісно, що це формує відчуття самостійності та відповідальності. Дає можливість дитині проаналізувати, до яких результатів призводять її дії. Так формуються причинно-наслідкові зв'язки. Мета — дія — результат. До того ж, у дітей не так багато аспектів життя, де вони можуть формувати та проявляти самостійність. І це один з важливих плюсів дистанційної освіти. Звісно, не можна говорити, що в традиційних школах процес формування самостійності і відповідальності відсутні. Але там замала зона власного вибору та особистої мотивації, що гальмує цей процес.

• Чи може дистанційне навчання негативно впливати на розвиток соціальних навичок у дітей? Як це можна мінімізувати?

Соціальні навички формуються впродовж усього життя. Перший соціум, з яким стикається дитина, — це її родина. Саме в родині формуються базові соціальні навички. Тому так важливо, щоб у родині була здорова, сприятлива атмосфера для психічного розвитку. А потім дитина інтегрується у навколишнє оточення, яке буде продовжувати формувати її ставлення до себе, до інших людей, формувати різні стратегії поведінки. Враховуючи всю важливість цього впливу, чи можна допускати випадкове соціальне формування дитини? 

По-перше, потрібно задати собі питання, а в який соціум соціалізується моя дитина. Сама по собі соціалізація не може бути метою. Вона буде відбуватися у будь-якому випадку. А от про такі важливі навички, як вміння казати «ні», захищати особистісні кордони, вміти відстоювати свої інтереси у спілкуванні з іншими. Ось що знадобиться у реальному житті в першу чергу. А для цього дитина повинна розвиватися в екологічному середовищі без тиску з боку цього самого соціуму. Інтегруйся або будеш білою вороною і тобі буде гірше. Оцей тиск на дітей я вважаю однією з проблем традиційної школи — відсутність можливості свій соціум обирати. При дистанційному форматі навчання цей соціальний тиск з боку шкільного оточення не можливий. Звісно, що дитина повинна соціалізуватися не тільки в школі. Вона повинна розуміти, що її оточення безпосередньо впливає на неї. І що це оточення — це питання її власного вибору.

• Чи є особливості поведінки дітей, які навчаються в традиційних школах, що ви не спостерігаєте серед тих, хто навчається дистанційно?

Зі свого досвіду можу зазначити, що діти в моїй дистанційній школі більш відкриті до спілкування з учителями, більше проявляють творчість при виконанні робіт, більш комунікативні. Вони не бояться вчителя, вони не бояться бути гірше за інших, бо просто не знають результатів навчання своїх однокласників. І ця приватність сприяє більш розслабленому стану учнів на заняттях. Їхня психіка та нервова система взмозі ефективно опрацювати новий інформаційний матеріал. Відсутність стресу та захищеність освітнього середовища дозволяють отримувати більше користі від знань. 

• Яким чином тривале перебування перед екраном під час дистанційного навчання може позначитися на психологічному та фізичному здоров'ї дитини?

Хвилювання, що в дистанційній школі дитина багато часу проводить перед комп'ютером можна перенести, наприклад, на те, що діти сидять за партами мінімум 6 годин в очній школі, що вимушені знаходитися в бомбосховищах під час повітряних тривог, що перебувають у школі голодні, втомлені фізично. Тому для того, щоб певні обставини не шкодили здоров'ю дитини, потрібно навчити її чути і не ігнорувати свої потреби. Тобто адаптувати свій навчальний процес під власні потреби та фізичні особливості. Чи є така можливість у традиційній школі — питання риторичне… 

• Ваші рекомендації для дітей та їхніх батьків у зв’язку зі зростанням популярності дистанційного навчання?

Прогрес постукав у наше сьогодення. І тепер для того, щоб отримати якісну базову середню світу, не потрібно їхати за десятки кілометрів, сидіти в приміщенні більшу частини свого часу, жертвувати своїм інтересами та захопленнями, спілкуванням з друзями. Дистанційна освіта дає змогу навчатися комфортно і задоволенням. Вона дійсно вивільняє ресурси дитини, час та натхнення, але ними потрібно правильно скористатися.
Ось деякі прості, але доволі складні у виконанні, поради: 

Організуйте життя дитини, враховуючи її індивідуальність.
Не перевантажуйте вільний час додатковими завданнями.
Сприяйте розвитку самостійності.
Покажіть, що насичений та щасливий день може бути кожного дня, а не тільки на канікулах. 

Джерело: https://angstremua.com/