У чому різниця між європейськими та українськими ВНЗ?

Немає теми куди більш важливою для України, ніж євроінтеграція і поширення європейських стандартів. Немає куди більш важливої ​​проблеми для абітурієнта, ніж вибір майбутнього ВНЗ та майбутньої професії. І багатьом хочеться, щоб освіта була якісною та «європейською». Але чи варто шукати європейську освіту в Україні?

Серед молоді все більше і більше зростає мода на освіту за кордоном. При цьому студент може обрати найрізноманітніші шляхи вступу: купити навчання самому, отримати грант або ж поїхати по програмі обміну.

Безсумнівно, виїжджаючи за кордон, студент отримує додатково цілий ряд незаперечних переваг: можливість подорожувати, вивчити іншу мову і завести нових друзів. Зрозуміло, це дуже важливо для різнобічного розвитку особистості, але це тільки непрямі фактори.

Ключове питання, яке, напевно, варто було б поставити — чим відрізняється європейська освіта від української? Які знання і можливості готові надати українські та європейські ВНЗ? Чи варто вступати в Україну або потрібно їхати в Європу? Давайте звернемо увагу на умови навчання в українських та європейських навчальних закладах.

Студенти і викладачі

Українському студенту як правило потрібен диплом (бакалавра або магістра), а середньостатистичного викладача цікавить кар'єра і гроші. Студентам абсолютно нічого не потрібно від викладачів, а викладачам — від студентів.

Така ситуація в переважній кількості університетів і інститутів в Україні. Навіть якщо ми подивимося на вітчизняних лідерів — Київський національний університет імені Шевченка та Києво-Могилянську академію, то ситуація не набагато краще.

Зрозуміло, викладацькі кадри куди професійніше і предмети за фахом можуть більш солідніше, але в цілому має місце все та ж тенденція. Особливо це актуально в сфері бізнес-освіти, підприємництва та економіки.

Як правило, номенклатурно «радянський» професорсько-викладацький склад скептично налаштований до різних інновацій, або ж елементарно не орієнтується в сучасному технологічному світі. Молодим і амбітним педагогам дуже складно влаштуватися працювати на кафедру: їм просто цього не дадуть більш «авторитетні» колеги.

Якщо вдалося вступити до ЗВО не в Україні, а в Європі, то в плані відносин між викладачем і студентом ви відразу ж помітите різницю. Європейському викладачеві дуже важлива особистість студента — рідко коли ви почуєте власне прізвище. Ваше ім'я він вивчить вже на другій парі.

Хоча субординація присутня, з педагогом завжди можна посперечатися — і ваш вік, стать, колір шкіри і релігійна приналежність не мають ніякого значення. Feedback — це обов'язкова умова присутності викладача в університеті. Справді, навіщо викладач ще потрібен, як не для студентів?

У пошуках «європейських» альтернатив ми звернули увагу на Київський інститут бізнесу та технологій. Буквально одразу потрапляє на очі колектив молодих професіоналів, які готові завжди прийти на допомогу. Вони завжди зможуть оцінити вашу діяльність, прокоментувати виконані завдання, порадити щось, похвалити. І все це буде не показово — про якість і оцінку роботи буде відомо тільки вам і викладачеві.

Якщо мова йде про бізнес-освіту, то педагоги особисто зацікавлені, щоб допомогти вам відкрити власний бізнес, поділитися досвідом, знаннями і вміннями.

Доступ до Wi-fi

У кожному навчальному корпусі європейського вищого навчального закладу є вільний wi-fi. А як же може бути по-іншому, коли головна умова розвитку особистості і постійного отримання знань —це доступ до інформації? Це не тільки невід'ємна, але й необхідна частина навчального процесу: деякі заняття просто неможливі без вільного доступу до мережі.

Якщо в плані співпраці студента і викладача українські ЗВО все ще можуть щось запропонувати, то в технологічному плані нас чекає цілковитий провал. Наявність інтернету в кожній аудиторії — це зовсім фантастика для кожного без винятку українського інституту і університету.

У багатьох навчальних закладах є інтернет, але тут існує безліч обмежень, як в плані доступності, так і в плані якості зв'язку. Так, наприклад в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка є «гостьова» точка, що має власні обмеження і є закрита мережа, яка потребує попередньої реєстрації. Крім того, далеко не у всіх аудиторіях wi-fi доступний. І мова йде тільки про головний, «червоний» корпус. Уявіть тільки на хвилинку, що відбувається в інших інститутах і університетах? У гуртожитках?

Залишається надія тільки на приватні ЗВО, які досить молоді для розуміння повсякденності і досить досвідчені і професійні для використання сучасних мультимедійних технологій. Київський інститут бізнесу і технологій безсумнівно входить в число таких. Доступ до інтернету потрібен не тільки студентам для оперативного пошуку інформації, але й самим викладачам — для проведення інтерактивних занять, показу презентацій і т.д.

Бібліотека

Багато українських викладачів-«техноскептиків» на першому ж занятті відправляють студента в бібліотеку. При цьому дивує сама консервативність відношення до сучасних досягнень цивілізації. Та й умови роботи в українських бібліотеках залишають бажати кращого.

В європейських ЗВО пошук в бібліотеці займає не більше п'яти хвилин: все комп'ютеризовано, а більшість книг можна взяти додому й почитати. Бібліотека працює мало не до півночі, а умови максимально комфортні.

Хоча українські бібліотеки може і відрізняються багатством каталогів, але в КНУ, Києво-Могилянській Академії або ж в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова вам доведеться чекати кілька тисячоліть щоб вам принесли ту чи іншу книгу.

І це якщо забути про вкрай громіздкий і незручний навчальний процес. Так, наприклад, в європейських ЗВО дають на прочитання дві невеликі статті в електронному форматі. Студент повинен сформувати власну думку з цього приводу і обговорити це на занятті з іншими студентами і викладачами. І йде він в бібліотеку тільки тому, що самому цікаво дізнатися щось нове і розібратися в питанні, а не тому що є купа незрозумілих книг, які ще потрібно знайти. Тільки подумайте: як і чим буде мотивований перший та останній?

Що ж робити?

Ймовірно, перед вами стоїть складна дилема: яку освіту варто обрати: європейську або українську? Або може навіть трохи складніше: а чи є європейська освіта в Україні?

Але давайте спочатку відповімо на запитання: що ж змушує європейців їхати до нас? При тому, що умови в наших університетах, як ми вже помітили, будуть явно гірше.

Можливо, родичі іноземця були українцями і йому цікаво відновити родинні зв'язки й подивитися країну. Це можуть бути і наукові дослідження, які пов'язані з Україною, Росією та іншими пострадянськими країнами.

У нашої освіти є переваги, хоча їх і справді небагато: рівень підготовки за деякими спеціальностями дійсно високий, а ціна — значно нижче багатьох європейських країн.

Не варто відкидати й те, що і у нас є дуже якісні вищі навчальні заклади. Особливо, якщо вам потрібні конкретні спеціальності, конкретні навички та вміння та ви знаєте чого хочете і твердо маєте намір отримати це. Якщо вас цікавить бізнес, економіка і підприємництво — то вас за всіма критеріями і параметрами повинен влаштувати Київський інститут бізнесу та технологій. І якщо ви не знали, чи можлива якісну європейська освіта в Україні, то можливо саме час отримати відповідь на це питання. І скоріш за все, вона буде задовільною.

Готуєтесь до вступу у заклад вищої освіти? Подивіться інструкцію зі вступу, щоб бути готовими до всіх нюансів та випробувань вступної кампанії.

Джерело: kibit.edu.ua