Диплом після диплому

Поговоримо про надію вітчизняної науки, про аспірантів. Незважаючи на непросте становище справ в науці нашої країни — невисокі зарплати і убоге фінансування — кількість бажаючих отримати вчений ступінь не скорочується.

Навіщо йдуть «в науку».

Крім бажання займатися науковою роботою, причин, за якими випускники вузів продовжують навчання в аспірантурі, кілька. Традиційно йдуть «в науку» майбутні викладачі вузів (вимога Міністерства освіти). Серед інших причин: можливість кар'єрного зростання, і шанс продовжити відстрочку від військової служби.

Олександр Безцінний, аспірант Інституту кібернетики Академії наук України, вирішив вступати до аспірантури ще й тому, що це дало йому можливість переїхати в столицю. Наталья Коровьянская, аспірантка Прикарпатського національного університету, вважає, що захист дисертації і вчений ступінь допоможуть їй у подальшому працевлаштуванні.

Відзначають зростаючий інтерес до аспірантури та викладачі. Андрій Пелещішин, викладач «Львівської Політехніки» вважає, що «освітній рівень аспірантів значно виріс за останні роки, особливо у сфері технічних спеціальностей».

Наука вимагає жертв

Справедливості ради слід зазначити, що якщо серед абітурієнтів вузів більшість (понад 90%) успішно закінчують навчання і отримують диплом, серед аспірантів таке співвідношення набагато нижче: в різних вузах від 30 до 50% надійшли до аспірантури не захищають дисертацію. Найчастіше аспіранти навіть не уявляють, що робота над дисертацією — справа нелегка. Багато хто не адекватно оцінюють свої сили, вважаючи, що дисертація це майже те ж, що й дипломна робота. Треті не витримують аспірантського безгрішшя (стипендія аспіранта денного відділення — 200-250 грн), влаштовуються на роботу, після якої на аспірантуру не залишається ні часу, ні сил.

До речі, один із способів захистити дисертацію — стати здобувачем, а значить, не зв'язувати себе термінами закінчення роботи над дисертацією. І якщо аспіранти — це вчорашні випускники вузів, то здобувачами в основному стають люди з великим стажем роботи.

Іспити, реферати...

Навчання в аспірантурі може бути очне або заочне і триває, відповідно: три чи чотири роки. Надходження — за результатами вступних випробувань: філософія, іноземна мова та спеціальність, так званий кандидатських мінімум. Якщо майбутній аспірант раніше здавав кандидатські іспити, їх зараховують як результати вступних іспитів. Здобувач не здає вступні іспити, а тільки надає необхідні документи.

Обов'язковою умовою допуску до захисту дисертації є наукові публікації. За вимогами Вищої атестаційної комісії України, основного органу, який займається розглядом наукових робіт, здобувач наукового ступеня повинен опублікувати не менше трьох наукових статей у галузевих наукових виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією в спеціальному списку видань, в яких можуть публікуватися результати наукових досліджень.

Другим обов'язковою вимогою є апробація матеріалів дослідження на наукових конференціях і семінарах.

Майбутнім аспірантам не завадить знати, що публікації в журналах та збірниках матеріалів конференцій здійснюються за кошти учасників. До цього варто додати такі «дрібниці», як оформлення п'яти примірників дисертації і автореферату (невеликий книжечки, що в скороченому вигляді містить основні положення дисертації) та інші накладні витрати, як то: поїздки на конференції, придбання літератури, витратні матеріали (реактиви, спеціальні плівки). Так, наука — задоволення не з дешевих.

Бажаєте вступити до аспірантури? Слідкуєте за оновленнями нашого розділу Вступ, де ми розкажемо про іспити та актуальні правила прийому до аспірантури.

Джерело: газета «Пропоную роботу»