Я люблю свою роботу!

Приязний тон тон, купа смайликів і відсутність уявлень про граматику в письмовій мові - все це може відлякати роботодавця швидше, ніж ви встигнете показати йому свій диплом Гарварда.

До вас приходить на співбесіду молодий спеціаліст з гарним освітою та манерами, ви вирішуєте, що він ідеально вам підходить, надсилаєте йому листа з підтвердженням про прийняття на роботу, а він вам відповідає на Інтернет-сленгу, прикрашаючи лист смайлами і знаками оклику. І що з ним тепер робити? Більшість роботодавців вирішують, що краще все-таки не брати.

Фахівці скаржаться, що таке відбувається все частіше і частіше при спілкуванні з робітником по електронній пошті, SMS або через соціальні мережі. А адже це серйозна проблема. Багато хто випускників та студентів можуть позбутися посади через те, що роботодавці вважатимуть їх безвідповідальними та несерйозним. Як можна взяти на роботу людину, яка спілкується з роботодавцем, як зі старим приятелем, і зовсім не в змозі вести ділову переписку? Ця тенденція, крім іншого, може посилити відмінності між старим і молодим поколіннями працівників, їм буде складно спілкуватися один з одним, і ні про яку корпоративну культуру говорити не доведеться.

Деякі молоді працівники зізнаються, що їм буває важко перейти на офіційний тон, але вони вважають, що це необхідно, щоб знайти гарну роботу. Ну а деякі навіть не намагаються чинити опір своїм звичкам: нове покоління в підсумку візьме своє, і роботодавцю доведеться з цим змиритися.

З іншого боку, роботодавці самі винні: не треба використовувати мобільні телефони, аську, соціальні мережі та інші поширені серед молоді засобу спілкування, а розмовляти з майбутнім працівником особисто або хоча б по телефону. Багато компаній перед інтерв'ю з кандидатом просять написати його есе на тему «Чому я хочу тут працювати». Отут-то й перевіряється вміння кандидата висловлювати свої думки грамотно і без сленгу.

Джерело: Wall Street Journal