Журналіст: проза професії

У журналістику молодь приваблює статус вільного художника, шанс прославивсь і репутація, що дає право на легальне вільнодумство.

До уваги абітурієнтів, які обрали жереб Леоніда Парфьонова та Оксани Пушкіної! Існуючий в суспільній свідомості міф про журналістів як про представника Четвертої влади - це, на жаль, просто міф, який має мало спільного з реальністю. Тобто індустрія засобів масової інформації, звичайно, являє собою Четверту владу, питання тільки, яка роль у цій індустрії відводиться окремим журналістам.

У професії журналіста набагато більше прози, ніж піднесений поезії. Журналістика — це заняття не надто творче, не завжди вдячне і часто мало оплачується.

Не варто плекати в душі занадто честолюбних надій: журналіст і письменник — професії зовсім різні. Плоди їхньої праці в корені відрізняються один від одного. Перед журналістом ставиться завдання провести на світло не роман, не п'єсу, не есе, навіть не довгий і нудний опус з циклу «роздуми у парадного під'їзду» - до речі, це найпопулярніший у початківців авторів жанр.

Журналістські статті - це, перш за все, грамотно, цікаво і доступно викладена інформація. Стаття повинна бути цікава читачеві, а не тільки самому автору — початківці журналісти спочатку приходить у відчай, коли від них вимагають писати так, «щоб було зрозуміло всім». Видавати статті потрібно в режимі конвеєра, витискати з власного мозку все нові і нові «небанальні» заходи і кінцівки. Нав'язлива необхідність писати згодом може стати причиною ненависті до чистого листа і до друкованого слова, а може розвинутися в хронічну хворобу, коли все, що відбувається навколо сприймається як інформаційний привід для чергової статті.

Якщо вас захоплюють приклади великих публіцистів минулого і сьогодення, зробіть поправку на те, що вам, швидше за все, доведеться займатися зовсім іншими справами. Попит на Белінських нині невеликий. Потрібні, в основному, фахівці іншого профілю. Найбільшою популярністю користуються юні слідопита, які здатні регулярно діставати для свого видання сенсації чи розкопувати глибоко заритий таємниці. Якщо сенсації не сталося, потрібно її винайти. Таких професіоналів називають «розгрібачами бруду», і вони завжди знайдуть застосування своєму таланту.

Не поспішайте зневажливо посміхатися: якщо ви хочете заробляти на життя журналістикою, вам щодня доведеться робити те ж саме. Головна турбота кореспондента — «продати» інформацію, показавши товар особою, а для цього потрібно знайти «бомбу» в будь-якій події. Ви щодня будете відкривати Америку в тих краях, де ці Америки природою зовсім не передбачені.

Журналістика — це довічне відрядження. Відтепер на роботу вас будуть піднімати нічні дзвінки шефа, термінові справи і невідкладні поїздки, а у сні будуть снитися кошмари у вигляді здачі номера. Ви будете в самому центрі метушливим прес-індустрії, яка кожен раз через будь-який дрібний недолік норовить впасти і погрести вас під уламками.

Однак не варто очікувати суспільного визнання за таку феноменальну самопожертву. Абсолютна більшість, починаючи від бухгалтерії у вашій власній редакції, і закінчуючи тими товаришами, про яких ви будете розповідати світу у власних статтях, будуть ставитися до вас іронічно, а то й зустрічати в штики. Журналістів у нашому суспільстві не люблять. Брехня, брак освіти, нечисті заробітки, приналежність до «гнилої богеми» — ось те, що їм ставлять у провину. І мало хто згоден прийняти на віру, що ви-то не такий, а, навпаки, освічений і принциповий професіонал.

Одним словом, журналістика — пекельна робота. Дивлячись на натовпу юнаків та дівчат, які снують коридорами, наприклад, факультету журналістики, важко зрозуміти, звідки на світі береться стільки трудоголіків, які готові в будь-яку хвилину проміняти свій спокій на азартну скачку з перешкодами. Однак ті з них, хто в результаті починає працювати за фахом, ні за що не проміняють свою неспокійну професію на щось інше. Це схоже на особливу хворобу: спілкування з людьми і активний спосіб життя здатні замінити журналістові сон та відпочинок.

Велика кар'єра маленького журналіста

Вирішивши злополучне питання, куди піти вчитися, ви тим самим зовсім не вирішите іншу актуальну проблему: куди піти працювати. Те, що система працевлаштування та розподілу канула в далеке минуле разом з радянському державою та її законами, вам відомо. Вуз вам гідну роботу не надасть, тому краще почати підшукувати собі місце ще в процесі навчання. У рідному домі не тільки стіни допомагають, але й викладачі, у яких ви пишете реферати, курсові та дипломи. Щосили використовуйте своє становище митаря-недоучки: навіть журналістський досвід у богом забутому виданні згодом дасть свої плоди. Неважливо, де ви будете самовиражатися на першому етапі своєї кар'єри, головне — з чогось почати.

Журналістам відмінно знайома розхожа істина: спочатку ти працюєш на своє ім'я, і тільки потім ім'я працює на тебе. Поки у журналіста немає імені, шансів отримати гарну роботу у нього дуже небагато. Професійну кар'єру найчастіше доводиться починати в якості позаштатного кореспондента, якого годують ноги — і годують не дуже ситно.

Заробити на журналістиці великі гроші можна тільки тоді, коли ви себе зарекомендуєте, і вже не ви будете бігати за редакторами, а самі редактори будуть носитися за вами в надії запрошуючи вас у своє видання. Настане такий час, чи ні, залежить від ваших здібностей, від пробивної сили вашого інтелекту, від деякої частки везіння, ну і, звичайно, від якості вашого освіти.

Отже, ви — позаштатний журналіст. Найбільший недолік позаштатного співробітництва — це гонорарною система оплати. Звучить красиво, виглядає — не дуже. Гонорар позаштатного кореспондента залежить від платоспроможності редакції, теми, якості та обсягу статті, а також кількості матеріалів, які ви змогли підготувати до номера. «Політиків» та «економістів» оплачують краще, ніж, наприклад, «діячів культури», причому краще набагато. Крім того, якщо половину ваших текстів забракують, то про бажану суму годі й мріяти. І даремно висловлювати претензії, якщо ваш матеріал уріжуть в чотири рази у зв'язку з раптовим потоком реклами — заплатять вам, звичайно ж, за скорочений варіант.