Комментарии: Что такое Болонский процесс

Автор: Терминология высших учебных заведений (вузов) Украины – education.ua

Терминология высших учебных заведений (вузов) Украины – education.ua — Thu, 11 Feb 2010 01:02:23 +0000

[...] высшее образование. После присоединения Украины к Болонскому процессу этот уровень в вузах [...]

Автор: Новые французские самоуправляющиеся университеты – education.ua

Новые французские самоуправляющиеся университеты – education.ua — Fri, 29 Jan 2010 13:06:37 +0000

[...] высшего образования, обусловленные участием страны в Болонском процессе. В частности, речь идёт об образовательной реформе LRU [...]

Автор: n0mer

n0mer — Tue, 19 Jan 2010 12:19:16 +0000

В рамках мероприятий Национального Темпус-офиса в Украине (НТО) и Национальной команды экспертов по реформе высшего образования начинается серия круглых столов по вопросам внедрения положений Болонского процесса в Украине. 1-е мероприятие серии круглых столов по вопросам внедрения положений Болонского процесса в Украине состоится 25 января 2010 года в актовом зале Национального университета «Львовская политехника» К участию приглашаются преподаватели, научные работники, студенты, организации, работающие в сфере высшего образования, общественные организации. Докладчики: Рашкевич Юрий Михайлович, проректор по научно-педагогической работе и международным связям Национального университета «Львовская политехника», доктор технических наук, профессор; Добко Тарас Дмитриевич, первый проректор Украинского католического университета, доктор философии; Шитикова Светлана Петровна, директор НТО в Украине. Контакты для участия: (044) 332-26-45, 286-66-68; (03222) 744-143.

Автор: «Освіта Країною» — программа для украинского студенчества от ф

Wed, 30 Dec 2009 14:04:16 +0000

[...] Про европейскую кредитно-трансферную систему ECTS (инструмент учёта учебных достижений студента, которые получены в другом вузе в рамках программы мобильности) можно прочитать в нашем материале Что такое Болонский процесс. [...]

Автор: 10-12 декабря – выставки «Образование и карьера – День студента» и «Education abro

Sun, 06 Dec 2009 15:15:20 +0000

[...] привлечение общественного внимания к образованию, пропаганда достижений Украины в этой области, формирование единого украинского образовательного пространства (про единое европейское образовательное пространство – EHEA – читайте в материале «Что такое Болонский процесс») [...]

Автор: n0mer

n0mer — Tue, 17 Nov 2009 13:32:34 +0000

http://samozahist.org.ua/?p=15723
Ничего особенно хорошего для студентов, для их родителей, для будущего Украины, для развития науки министерство при этом министре не делало, А, значит, ничем не мешало бизнесу по торговле престижными дипломами, просто хорошими оценками. Наоборот – закрепило уже сложившееся русло для денежных потоков в системе образования. Бюджетных средств вечно не хватает, что б поддерживать вузы в их современном состоянии, да еще неуемные аппетиты администраторов с научными степенями и без них все равно привели бы к взяточничеству. Так что не официальный компромисс между ВУЗами и министерством такой – ВУЗы рубят капусту на контрактниках, валящих на престижные факи за престижными дипломами. Неважно насколько востребованными спецами они потом будут. Тут как в торговле – главное втюхать товар. За это ВУЗы всегда «наура» воспринимают косметический ремонт системы образования под эгидой министерства [имеется в виду Болонский процесс]. В общем, все довольны – у одних деньги у других лавры. Конечно, введение независимого тестирования можно считать наступлением министерства на «экономические права» вузовских администраций. Но, если за махинации в этом году никого из членов вступительных комиссий не посадят, то можно сказать, что все ок. И Украина присоединилась к «международным стандартам» безболезненно для национальной культуры и устоявшиеся местные традиции не были утрачены.

Под конец позволим себе помечтать, что было бы если б образование в нашей стране стало не таким репрессивным. Если б, например, диплом перестал быть самоцелью, за знания и лояльность администрации и научной школе не «вознаграждали» балами, а просто учили тому, что нужно и важно для жизни, без относительно к престижности будущей специализации. Можно предположить, что на юрфаках и экономфаках тогда поуменьшилось бы количество несчастных детей, запихнутых родителями. На кафедрах не стало бы садистов, прикрывающихся научной степенью, для безнаказанного самоутверждения за счет подростков. В конце концов денег бы ВУЗам понадобилось бы меньше, ведь чего молодежь и вечно молодые Настоящие Исследователи не сделают бесплатно для своей альма-матер, для науки, для будущего?

Автор: n0mer

n0mer — Tue, 17 Nov 2009 13:08:51 +0000

Хорошая аналитика про экономические проблемы немецких ВУЗов: http://direct-action.org.ua/index.php?fn_mode=fullnews&fn_id=111〈=ru

Чи не найбільшу небезпеку протестувальниці та простестувальники вбачають у залежності університетів від коштів третіх агентів. Коли дослідження або навчання фінансують фірми, то досліджують саме те й навчають саме тому, що потрібно цим фірмам. Замість просто фінансувати дослідження в певній дисципліні або заохочувати до досліджень з вільно обраної теми, спонсорську допомогу зараз дедалі частіше надають тематичним аспірантським програмам і науковим семінарам. Чи треба говорити, що тема зазвичай не є незалежною від інтересів і симпатій спонсора? Кон’юнктурність розподілу професорських посад відповідно до вимог ринку та пов’язаної з ними державної ідеології добре ілюструє ситуація в економічній теорії: переважна більшість викладацького складу університетів спеціалізується на неокласиці, що виходить із суто ринкової моделі економіки, не обмеженої державою; лише під час кризи до вишів повернули кількох кейнсіанців (що, втім, тільки доводить кон’юнктурність кадрової політики університетів); про викладання марксистської теорії вартості й говорити годі – ідеологічний ворог.

Університет перетворюється на фабрику, якою керують тепер не науковці, а професійні менеджери. Мета та критерій «успішності», зрозуміло – прибутковість гешефту. Цілою освітньою галуззю Євросоюзу нині також керує бюрократія. Професор філософії Райнгард Брандт із університету Марбурґа вважає, що так звана «інтернаціоналізація» вищої освіти, яку автори та виконавці болонської реформи видають за найбільшу свою заслугу, зумовлена лише потребами бюрократії спростити діловодство. Ідеться про уніфікацію оцінювання: бали, які студентки та студенти отримують у будь-якому університеті Європи, мають зараховувати в усіх інших вишах ЄС. Але, каже професор Брандт, ці пункти непорівнянні зі змістового погляду: вони зовсім не означають ані можливості зіставити обсяг знань студентів, ані оцінити справжню якість навчання. А можливостей міжуніверситетського обміну було, мовляв, і так достатньо. Хто хотів поїхати до конкретної людини вивчати конкретну дисципліну, міг це зробити і до Болоньї. Нині ж майже нікому в Німеччині не йдеться про можливість поїхати до Польщі чи Румунії: переважна більшість студентів мріє вивчати бізнес-адміністрування або юриспруденцію в Британії або Штатах. Тому більш адекватним словом для означення нових тенденцій в університеті проф. Брандт вважає не «інтернаціоналізацію», а «глобалізацію» і навіть говорить про третій тип університету – глобальний університет, що прийшов на зміну середньовічному та громадянському університетові.

Але повернемося до аргументації та обіцянок політиків. Продавлюючи чергову неоліберальну реформу, німецькі політики щоразу розповідають, що це ж вони роблять на благо самих жертв їхніх нововведень. Так було й з університетами. Насправді не всякий політик наважується пояснити прямим текстом, про що, власне кажучи, йдеться. Крім деяких дуже чітких речей, зазвичай видають якусь пустопорожню балаканину, що по суті зводиться до плутаних, незрозумілих, а подеколи й логічно суперечливих пояснень. Конкретну ж ідеологію реформаторів коротко можна підсумувати таким чином: з одного боку, мовляв, самі ж молоді люди почуватимуться краще, адже, оплачуючи «освітні послуги», вони успішно вписуватимуться в роль «клієнтів»/»покупців» – ось тоді їхнє право на «якісні послуги» нарешті буде легітимним. А з іншого боку, самі університети стануть «незалежнішими», злізуть з голки державних дотацій, навчаться успішно співпрацювати з концернами, і, чого на світі не буває, може, в майбутньому навіть стануть «нормальними», цілком рентабельними та успішними підприємствами. Така їхня ідеологія – в головах німецьких політиків більше не вкладається, що освіта – це громадське добро, а не товар, доступний лише «платоспроможним» прошаркам населення. Гарантію безкоштовного доступу до неї для всіх без винятку громадян вони більше не вважають обов’язком держави.

Наразі плата за навчання в Німеччині не є настільки неймовірною, як, скажімо, в США. У Баварії це «лише» 600 євро за семестр. Але навіть такі видатки дозволити можуть собі далеко не всі. І справді, кількість студенток і студентів у Баварії з часу запровадження плати за навчання 2006-го року зменшилась, і водночас серед самого студентства зменшився відсоток вихідців з малозабезпечених родин і таких родин, у яких батьки не мають вищої освіти (обидві названі категорії, як правило, збігаються). Але насправді, якщо експеримент удасться – тобто якщо не буде потужного опору, – то навіть невідомо, якою буде плата за навчання за десять або двадцять років.

Вирішальну роль у питанні впровадження плати за навчання відіграли не стільки якісь конкретні, принаймні зрозумілі, фінансові міркування, а «ідеї» (неолібералізму). Адже сторонньому спостерігачеві ці реформи могли б видатися навіть ірраціональними: що дало впровадження плати за навчання, якщо зараз, як і раніше, німецькі університети є хронічно недофінансованими, якщо це не призвело до зростання зарплати університетських працівниць, до подолання безробіття в академічній сфері або до збільшення навчальних місць на тих факультетах, де їх бракує? Знайти відповідь на такі запитання справді важко. Водночас цілком очевидно, до яких конкретно наслідків призводить така політика: зменшена за часів «держави добробуту» дистанція між бідними та багатими (відповідно, освіченими та неосвіченими) за доби неолібералізму не тільки збільшилась, але й постійно продовжує зростати, а соціальна сегрегація стає все відчутнішою. (Ми не випадково вживаємо тут термін «сегрегація», так само вважаємо цілком виправданим поняття «соціальний расизм», – не лише в США або Південній Африці певні біологічні та соціальні ознаки накладаються, – відповідну тенденцію поступово можна простежити й у Західній Європі.) Звичайно ж, зрештою, німецькі політики дуже добре можуть пояснити, чому вони, замість того, щоб ефективніше оподатковувати концерни та витрачати ці гроші, зокрема, на освіту запроваджують плату за навчання, та й узагалі всіма доступними засобами «покращують інвестиційний клімат»: мовляв, якщо на концерни податками чи то соціальним законодавством тиснути, то відмовляться вони в Німеччині працювати, і робитимуть гешефти деінде! Мовляв, треба всіляко запобігати перед концернами, зменшувати податки і не напружувати їх якимись соціальними вимогами. – У цьому разі Німеччина є такою ж жертвою капіталістичної глобалізації, як і будь-яка інша країна: звичайно ж, за винятком таких країн, як Індонезія, Китай або Шри-Ланка, сьогодні мало хто може похвалитися ідеальним «інвестиційним кліматом»; якщо концерни будуть чимось невдоволені, то вони завжди хутенько зможуть перенести виробництво до будь-якої іншої країни з кращим «інвестиційним кліматом». Чи можна запобігти цьому новому світовому порядку? Взагалі-то так. Але для цього слід боротися не за «покращення інвестиційного клімату» в національному масштабі, а за радикальні зміни на світовому рівні.

Між новим консенсусом в освітній політиці та утопією

Чи означає ця зав’язаність студентських вимог на ширшому клубкові суспільних проблем, що самі вимоги – утопічні? Напевно, так, як утопічним – знову ж таки за звичних умов – є ідеал цілковито автономного університету. Ліберал(к)и, приміром, бояться, що «публічний контроль над університетом» призведе до посилення контролю з боку держави, дехто навіть каже: «Це знову буде НДР!» Нічого не поробиш, університетам потрібно лавірувати між ринком і державою. Але, напевно, легше відслідкувати та проконтролювати відверте втручання однієї держави, ніж часом непомітний і дифузний, «повзучий» вплив багатьох фірм, які поступово, але впевнено встановлюють контроль над німецьким університетом. Це стосується як непрямого, але по суті вирішального впливу на університет шляхом політичних рішень на національному рівні, так і «тисячі й одного» шляхів безпосереднього втручання, далеко не завжди відомих громадськості. В останньому випадку йдеться про активну співпрацю факультетів точних наук з корпораціями та їхніми лобістами (скажімо, з «Союзом німецьких електриків», про важливу роль якого викладачі пояснюють студентам вже на вступних лекціях), про вплив корпоративних фондів, серед яких особливо відзначається Фонд Бертельсмана (Bertelsmann-Stiftung), про фінансування дослідницьких проектів та окремих «правильних» викладачів, а також про різного роду пропаганду, в т.ч. під виглядом семінарів та навчальної літератури. Всього тут і не перерахуєш, спектр справді дуже широкий – від «представників майбутніх роботодавців», себто корпорацій, у впливових «зовнішніх комісіях з вищої освіти» (externe Hochschulräte), до нав’язливої візуальної, аудіальної, зрештою, навіть фізичної присутності корпорацій в університетах під час «мес роботодавців». – Ліберал(к)и, втім, ставлять під сумнів навіть сам ідеал університетського самоуправління – мовляв, ми як ціле суспільство делегуємо університетам освітню функцію та хочемо їх контролювати. Але ж саме з цієї логіки не можна підпорядковувати навчання та дослідження економічним інтересам окремих осіб! Бо інтереси вже не проконтролюєш. Словом, університет за самою своєю ідеєю має бути автономним, а що ця ідея в межах наявної системи не є цілком досяжною – то треба або наближуватись до неї, або цілу систему змінювати. Загалом студентство свідоме цього.

На таку реакцію наштовхується Болонський процес в Австрії та Німеччині. В Україні ситуація багато в чому відрізняється – вища освіта, приміром, досі безкоштовна, а ось можливостей навчатися за кордоном значно менше (понад те, майже будь-який зв’язок між університетами всередині країни відсутній), та й держава впливає на освітній процес, напевно, значно більше за корпорації, – і незрозуміло, що за наших умов більше зло. Зате вимоги демократизувати університетське життя та покращити фінансування вищої школи так само актуальні для українського студентства. Тож приводів для студентської дії в Україні не менше, хоча за змістом деякі з них можуть відрізнятися від західноєвропейських.

Олексій ВЄДРОВ, Кирило ТКАЧЕНКО

Автор: n0mer

n0mer — Tue, 17 Nov 2009 12:45:21 +0000

Оккупация в Калифорнийском университете – UCSC (Санта-Клара, Калифорния): http://thecommune.wordpress.com/2009/10/02/occupation-at-university-of-california-santa-cruz/

Цитата из их Communiqué from an Absent Future:

Мы требуем не свободный университет, но свободное общество. Свободный университет внутри капиталистического общества напоминает читальный зал в тюрьме.

Здесь, правда, протестуют против предпринятых властями штата Калифорния сокращений рабочих мест в секторе образования.

Автор: n0mer

n0mer — Tue, 17 Nov 2009 12:15:55 +0000

Греция: http://direct-action.org.ua/index.php?fn_mode=fullnews&fn_id=104〈=ru
Решение Государственного прокурора о выдвижении обвинений против учащихся, занявших свою школу в Салониках, привело к волне захватов учебных заведений на севере Греции.
В течение последнего месяца наблюдается тихая волна захватов школ по всей Греции. На фоне выборов и акций городской герильи в Афинах, об этих выступлениях мало сообщается, и они в целом недооцениваются как характерное явление начавшегося учебного года.

То, что в обществе не обращали большого внимания на действия и требования старшеклассников, заставило государственного прокурора Салоник Папагеоргиу счесть, что пришло время для осуществления одного из самых реакционных законов предыдущего социалистического правительства (2000-2004) , который позволяет преследовать учеников за занятие своих школах. Такие захваты являются давней практикой борьбы в связи с реформой образования в 1990-х гг. Предусматривается наказание до 5 лет лишения свободы.

За последние две недели более чем 35 средних школ в Салониках и неизвестное число школ в города Волос, Пиргос, Птолемаида а также в небольших городах материковой части страны и на островах были заняты учащимися. Они выдвинули различные требования, касающиеся работы школ.

О молчании СМИ по этому вопросу упоминала группа городской герильи «Огненные ячейки», упомянув это в качестве мотива для взрыва дома бывшего министра образования на прошлой неделе.

Кроме того, несколько школ, занятых в Салониках, подверглись нападению фашистских полугосударственных формирований на прошлой неделе, но о человеческих жертвах не сообщается.

Против судебного преследования учеников выступил Olme, национальный профсоюз преподавателей, и даже полицейский, которому государственный обвинитель приказал арестовать обвиненных учеников, публично отказался сделать это, заявив, что это «будет только способствовать обострению ситуации, вызвав автоматическую реакцию со стороны учащихся при одном только виде полицейских».

В результате выдачи ордера на арест, в Салониках было захвачено еще более десятка школ. Тем самым учащиеся предупредили, что осуществление преследований столкнется с массовым движением учащихся. А эта перспектива весьма тревожна для государства после опыта участия 14-17 летними учениками в декабрьском восстании.

В то же время, на 17-м лицее Афин ученики провели успешный бойкот уроков в ответ на наказание одного из учеников за то, что тот отказался встать во время исполнения национального гимна во время национального праздника на прошлой неделе. Ученики собралась в знак протеста у ворот школы, отказывались входить в помещения и тем самым вынудили директора школы отменить дисциплинарные меры. По словам учащихся, «Результаты нашего выступления воодушевили нас, так как они доказали, что если мы действуем сообща, нас никто не сможет побить».

Автор: n0mer

n0mer — Tue, 17 Nov 2009 11:39:34 +0000

Как сообщает УНИАН, в международный день студента 17 ноября в 14:00 под стенами Красного корпуса Киевского национального университета имени Тараса Шевченко состоится театрализованный перформанс, который будет изображать «преодоление существующей репрессивной системы образования во имя знаний», организованный Независимым студенческим профсоюзом «Прямое действие».
Согласно информации УАСС, в настоящее время в немецком парламенте находятся на рассмотрении законодательные предложения, направленные на повышение платы за учебу, сокращение её сроков и дальнейшее ограничение доступа к стипендиям. «Так немецкое правительство пытается экономить на будущем нации в условиях экономического кризиса», – считают в студенческой организации.

В то же время, по данным УАСС, намного больше средств из федерального бюджета ФРГ выделяется на финансирование военных программ, в частности свыше 13 миллиардов евро направлено только на одну программу закупки новых военных самолетов. «Это происходит, когда половина немецких студентов не имеют мест в общежитиях, а больше двух третей – вынуждены совмещать учебу с работой. В таких условиях принятие нового антисоциального образовательного законодательства может выбросить за двери университетов тысячи молодых людей», – заявил представитель УАСС Александр СМИРНОВ.

УАСС считает, что социальные проблемы, за решение которых борется национальный союз студентов Германии – FZS – являются актуальными не только для ФРГ, но и для Украины и всей Европы, поэтому в Международный день студентов ассоциация считает своим долгом выразить солидарность с требованиями немецких студентов.

Разделяя мнение немецких и австрийских коллег, активисты Независимого студенческого профсоюза «Прямое действие»(http://direct-action.org.ua), отмечают, что современное образование в Украине «воспитывает в студентах некритическое мышление, конформизм, выстраивает иерархию и желание конкурировать между собой». В противовес этому активисты профсоюза предлагают украинским студентам объединяться в сильное движение, чтобы солидарно отстаивать свои права.

«День студента отмечается в память о расстреле нацистами пражских студентов после демонстрации в 1939 году. Поэтому мы хотим, чтобы 17 ноября стало для украинских студентов ежегодным поводом выразить свой протест против их бесправного положения», – подчеркивают в профсоюзе.

Информация с сайта организаторов акции – http://direct-action.org.ua/index.php?fn_mode=fullnews&fn_id=113〈=ru
В то время, как в Украине только началось внедрение Болонская система, студенты и преподаватели европейских университетов уже начали с ней бескомпромисную борьбу. Началось всё 3 недели назад с захвата студентами Академии изобразительных искусств в Вене.
22 октября ректор академи Стефан Шмидт-Вульффен подписал новый договор про развитие и финансирование, который в частности содержал реализацию Болонского процесса. В частности, на данном этапе внедрялась система «бакалавр-магистр» для преподавательского отдела и для отдела изобразительного искусства.

В знак протеста против наступления неолиберализма студенты организовали пресс-конференцию, которая вылилась в окупацию главного зала.

Протестующие выступают против введения системы Бакалавр/Магистр, которая, по их мнению, принесёт студентам гораздо больше вреда, нежели пользы. Также студенты выступают против неолиберизации и коммерциализации образования: беспокойство вызывают изменнения в университетском законодательстве (UG Novell 2009), что в дальнейшем позволит ограничить количество учашихся. Такое развитие событий может быть истолковано в рамках Болонского процесса, имеющего своей целью гармонизацию европейских университетских структур. Полный список требований – здесь

В четверг 22.10.2009., вдохновленные этими протестами, студенты Венского университета захватили Audimax – основную аудиторию ВУЗа. Около 2000 студентов заняли главные университетские здания. Протестующие проводят открытые собрания рабочих групп, на которых обсуждаются все организационные вопросы и выдвигаются общие требования. В составе рабочих групп находятся все студенты, желающие поучаствовать в обсуждении; им помогают преподаватели. Планируется большая теоретическая работа по уточнению первоначально выдвинутых требований. СМИ попытались осветить события в радикально другом ключе, с помощью инфантилизации процесса, попытавшись представить забастовщиков как лодырей, пьющих пиво, тусовщиками и аполитичными студентами.

Ещё одной целью окупации было преодолеть отсутствие позиции у студентов, и оздать ситуацию, при которой альтернативная концепция может работать как в теории, так и на практике. Создать ситуацию, при которой может распространяться информация, а также придать гласности цели студентов и преподавателей (последние были солидарны со студентами с самого начала акции).

До этого момента главный зал, который является географическим центром университета, не был сильно загружен и никем не использовался, за исключением корпоративных и рождественских праздников. Студенты заняли помещение, которое не было особо востребовано, и которым раньше они не владели.

Студенты знали о том, что происходит в Санта-Крус, и, признаются, что события в Санта-Крус их впечатлили. Отмечают, что политическая ситуация (особенно то, что происходило на протяжении последних нескольких лет) сделала этот шаг необходимым. Студенты признаются, что наверняка заняли бы университет, даже не зная про движение в Санта-Крус. Сейчас они установили контакт с теми студентами и наладили обмен опытом. Контактная информация движения:

presse@unigrazgehoertuns.org (Университет Грац, Австрия)
mail@bildungsstreik-koeln.de (Университет в Кёльне, Германия)
kontakt@unsereunis.de (Захваченные университеты в Германии)

Веб-странички:

5 ноября 2009 года во всех университетских городах Австрии – Вене, Граце, Линце, Зальцбурге, Инсбруке и Кагенфурте – прошли акции протеста студентов, передает РИА Новости. Инициаторами акции выступили студенты, продолжающие оккупацию Вернского университета.
Вечером 5 ноября в Вене прошла массовая демонстрация, в которой, по данным полиции, приняло участие 7 тысяч человек (а по данным организаторов – 20 тысяч).
В ряде городов Австрии, Италии, Германии и Хорватии прошли акции солидарности с венскими студентами.
К акции присоединились школьники, захватившие собственные школы в Греции. Европейские студенты призывают своих коллег поддержать их в борьбе против авторитаризма и регрессии существующей образовательной системы.

Министр образования ФРГ требует скорейших реформ

Тем временем министр образования Германии Аннетте Шаван (Annette Schavan) призвала своих коллег в федеральных землях к скорейшему реформированию системы образования. «Студентам необходимо дать отчетливый сигнал о том, что в новую структуру образования будут внесены все необходимые изменения», – заявила Шаван 12 ноября в интервью телерадиокомпании SWR. По словам министра, в пересмотре и усовершенствовании нуждаются также система государственных стипендий-ссуд (BAföG) и национальные программы стипендий.